13 травня 2025 року у ВРУ зареєстровано законопроєкт №13279 "Про внесення змін до статті 40 Кодексу законів про працю України щодо розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця".
Нагадаємо, що наразі п. 3 частини першої ст. 40 КЗпП передбачене право роботодавця на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.
ВС у своїй постанові від 08.01.2025 у справі №296/2149/19 наголосив, що роботодавець має право звільнити працівника на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП лише в разі порушення трудової дисципліни чи невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, які були допущені працівником після того, як до нього було застосовано дисциплінарне чи громадське стягнення (яке не скасоване та не втратило юридичної сили за давністю). Деталі аргументів ВС читайте тут.
Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі п. 3 потрібна сукупність таких умов:
- порушення має стосуватися лише тих обов’язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку;
- невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов’язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності;
- невиконання або неналежне виконання трудових обов’язків повинно бути систематичним;
- враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів;
- до працівника раніше протягом року вже застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення;
- з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.
Враховуючи цю судову практику, пропонується доповнити ст. 40 КЗпП новою частиною п’ятою такого змісту:
«Працівника може бути звільнено за пунктом 3 частини першої цієї статті лише в разі порушення трудової дисципліни чи невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, які були допущені працівником після того, як до нього було застосовано дисциплінарне чи громадське стягнення (яке не скасоване та не втратило юридичної сили за давністю)».
У разі прийняття Закон набере чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
