Добре працює той, хто добре відпочиває. Уміння переключитися з робочих процесів на відпочинок, щоб набратися нових сил, — важлива риса, яку цінує в своїх підлеглих добрий керівник. Але, на жаль, коли мова заходить про час надання такого відпочинку, бажання працівників і можливості робочого процесу на підприємстві не завжди збігаються. Про особливості надання щорічних та додаткових відпусток розповімо далі.
Щорічна основна відпустка
Право на відпочинок є конституційним правом кожного працюючого. Крім вихідних та святкових днів, будь-який громадянин України, а також іноземний громадянин, у т. ч. і особа без громадянства, що працює в Україні та перебуває в трудових відносинах із працедавцями — юридичними особами та фізичними особами — підприємцями, має державну гарантію не менше ніж на 24 календарні дні щорічної основної відпустки за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (ст. 6 Закону про відпустки). Право на 24 календарні дні щорічної відпустки є мінімальним правом не для всіх категорій працюючих осіб. Є категорії, що мають право на мінімальну відпустку більшої тривалості. Наприклад, науково-педагогічним працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів (ч. 6 ст. 6 Закону про відпустки); 30 календарних днів належаться інвалідам I і II груп, а інвалідам III групи — 26 календарних днів (ч. 7 ст. 6 Закону про відпустки). Особам до 18 років надається щорічна відпустка тривалістю до 31 календарного дня (ч. 8 ст. 6 Закону про відпустки).
Зверніть увагу! Особи, які виконують роботи (надають послуги) на підставі цивільно-правових договорів, права на щорічну відпустку не мають, бо в цьому разі відносини регулюються не трудовим, а цивільним законодавством. А от сумісники мають право на відпустку одночасно з відпусткою за основним місцем праці (ч. 6 ст. 10 Закону про відпустки).
Щорічна додаткова відпустка
Окрім основної відпустки, окремі категорії працюючих осіб також мають право на щорічну додаткову відпустку. За роботу зі шкідливими та важкими умовами праці надається щорічна додаткова відпустка тривалістю до 35 календарних днів працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих чинників (ст. 7 Закону про відпустки). Список виробництв, цехів, професій і посад, що дають право на таку щорічну додаткову відпустку, затверджено в додатку 1 до Постанови №1290. Конкретна тривалість такої відпустки встановлюється колективним або трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах. Максимальна тривалість додаткової відпустки за кожним видом робіт і посадою встановлена Постановою №1290.
Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 Закону про відпустки) надається окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я (додаток 2 до Постанови №1290). Конкретна тривалість встановлюється колективним або трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
Особливий характер праці, пов'язаний із її тривалістю, дає право категоріям осіб, зайнятих такою працею, на додаткову щорічну відпустку тривалістю до 7 календарних днів. Це стосується працівників із ненормованим робочим днем. Списки посад, робіт і професій, що дають право на таку додаткову відпустку, визначаються колективним договором або угодою.
Усі перераховані вище відпустки належать до категорії щорічних.
Інші види відпусток
Законом про відпустки передбачено також інші види додаткових відпусток: додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (ст. 13, 14, 15 і 15-1 Закону про відпустки); творча відпустка та відпустка для підготовки й участі в змаганнях (ст. 16 і 16-1).
Є також соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю і пологами (ст. 17 Закону про відпустки); відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст. 18 з урахуванням ч. 3 ст. 25); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (ст. 18-1).
Окремої уваги заслуговує додаткова соціальна відпустка працівникам, які мають дітей (ст. 19 Закону про відпустки). Наприклад, жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, належиться додаткова відпустка тривалістю 10 календарних днів.
Зверніть увагу! Перераховані вище відпустки, за винятком відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оплачуються працедавцем.
Статтями 25, 26 Закону про відпустки передбачено відпустку без збереження заробітної плати. До речі, статтею 25 установлено можливість працівникові у певних обставинах вимагати таку відпустку без збереження зарплати, при цьому працедавець не має права відмовити йому (наприклад, особам, які одружуються, належиться до 10 календарних днів відпустки). Статтею 26 передбачено відпустку без збереження зарплати за згодою сторін. Така відпустка не може бути більшою за 15 календарних днів на рік.
Крім того, колективним договором (угодою), трудовим договором можуть встановлюватися інші види відпусток (ст. 4 Закону про відпустки).
Зверніть увагу! Максимальна тривалість щорічної основної та додаткової відпусток також законодавчо встановлена: у загальному випадку вона становить не більше 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних та гірських роботах, — не більше 69 календарних днів (ч. 3 ст. 10 Закону про відпустки).
Запитання-відповіді
Чи має право працівник отримати в поточному році всі не використані за минулі роки відпустки?
Таке право працівникові забезпечується, відповідно до ст. 2 Закону про відпустки, гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості зі збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених законодавством, і забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених ст. 24 Закону про відпустки.
Оскільки строку давності, після закінчення якого працівник втрачає право на щорічну відпустку, законодавством не передбачено, то з цього випливає, що чинне законодавство не містить заборони на використання працівником щорічних відпусток, які йому не були надані своєчасно працедавцем за минулі роки. При цьому максимальне обмеження в 59 к. д. тут не діє.
Чи треба враховувати період перебування в оплачуваній або неоплачуваній відпустці попередніх періодів і суму нарахувань у зв'язку з цим під час розрахунку середньої зарплати для нарахування оплати за чергову щорічну відпустку?
Середня заробітна плата для оплати щорічної або додаткової відпустки обчислюється виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки. Працівникові, який відпрацьовав на підприємстві, в установі, організації менше ніж рік, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка.
До розрахунку середньої заробітної плати для оплати часу відпустки включаються виплати, визначені в п. 3 Порядку №100.
Зверніть увагу! Перелік виплат, які не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, регламентується п. 4 Порядку №100.
В абз. 4 п. 3 зазначено, в тому числі, і виплати за час, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, службового відрядження тощо).
Крім того, п. 2 ст. 9 Закону про відпустки передбачено, що час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата (повністю або частково), включається до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку.
З урахуванням вищесказаного відпусткові, нараховані за попередній період, беруть участь у розрахунку середньої зарплати для виплати відпусткових щорічної відпустки.
Щодо відпустки за свій рахунок, то наголосимо на такому. Абзацом 6 п. 2 Порядку №100 передбачено, що час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, вилучається з розрахункового періоду. Таким чином, період, коли працівникам надавалася відпустка без збереження заробітної плати, не враховується при обчисленні середнього заробітку, тобто від розрахункового періоду для обчислення середньої зарплати віднімається кількість календарних днів перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати1.
При звільненні працівника з'ясувалося, що йому була надана щорічна відпустка в більшому обсязі, ніж належиться згідно із законом. Чи треба робити перерахунок? Якщо так, то як?
Якщо працівник звільняється до закінчення робочого періоду, за який він уже використав усю відпустку, то для покриття його заборгованості перед підприємством здійснюється перерахунок таких нарахованих раніше сум відпусткових (ст. 22 Закону про відпустки2). Для здійснення перерахунку слід від нарахованої заробітної плати відняти нарахування за ті дні відпустки, які були надані працівникові в рахунок не відпрацьованої на момент звільнення частини.
--1--
Докладніше див. у статті Юлії Єгорової «Середня заробітна плата у розрахунку відпусткових» у «ДК» №19/2015, приклад 2.
--2--
За винятком випадків, зазначених в абз. 3 — 11 ст. 22 Закону про відпустки.
Приклад Працівника прийняли на роботу 1 вересня 2014 року. У березні 2015 року йому надали відпустку повної тривалості — 24 к. д. Сума нарахованих відпусткових за 24 к. д. — 1440,00 грн (60,00 грн (середньоденна зарплата) х 24 к. д.) Працівник звільнився за власним бажанням 22 квітня 2015 року (останній день роботи). Нарахована зарплата за квітень — 2500,00 грн.
Розрахуємо кількість днів відпустки, які були надані працівникові в рахунок не відпрацьованої на момент звільнення частини. За період з 1 вересня 2014 року до 22 квітня 2015 року працівник відпрацював 234 к. д., при цьому у зазначеному періоді було 6 святкових днів. Тому до розрахунку беремо 228 днів (за мінусом святкових та неробочих днів). Оскільки кількість календарних днів (за мінусом святкових та неробочих) у календарному році становить 355 днів, то для розрахунку буде правильною така формула: 228 : 355 х 24 = 15,41. Округляємо до цілого числа й отримуємо 15 календарних днів, за які відпусткові були нараховані правомірно. Відповідно, решта 9 днів були надані працівникові в рахунок не відпрацьованої на момент звільнення частини.
Отже, ми визначили, що працівникові були надміру нараховані та виплачені відпусткові за 9 календарних днів. Тож із заробітної плати за квітень слід відняти суму надміру нарахованих відпусткових у розмірі 540,00 грн (60,00 грн (середньоденна зарплата) х 9 к. д.) Таким чином, з урахуванням перерахунку сума зарплати за квітень становитиме: 2500,00 грн - 540,00 грн = 1960,00 грн.
Чи враховуються при розрахунку середньооблікової чисельності штатних працівників особи, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного/шестирічного віку?
Згідно з пп. 3.2.2 Інструкції №286, при обчисленні середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, крім працівників, які перебувають у відпустках по вагітності і пологах або по догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством чи колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку. Облік цих категорій працівників ведеться окремо.
Тому, виходячи з вищенаведених норм, працівниця, яка перебуває у відпустці по вагітності і пологах або по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного/шестирічного віку, передбаченій чинним законодавством, не враховується при розрахунку середньооблікової чисельності штатних працівників.
Працівниця збирається у відпустку по вагітності і пологах, і в неї залишається невикористана щорічна відпустка за кілька попередніх років. Коли виникає право відгуляти всі такі невикористані дні? Чи можна отримати компенсацію за невикористану відпустку?
Згідно з п. 3 ч. 13 ст. 10 Закону про відпустки, щорічні відпустки повної тривалості за бажанням працівника у зручний для нього час надаються жінкам перед відпусткою по вагітності і пологах або після неї. Крім того, згідно зі ст. 180 КЗпП, до відпустки по вагітності і пологах працедавець зобов'язаний приєднати щорічну відпустку за заявою жінки незалежно від тривалості її роботи в поточному робочому році.
Щодо компенсації за невикористану відпустку, то вона може бути виплачена, але з деякими обмеженнями. Частиною 4 ст. 24 Закону про відпустки визначено, що за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданих працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути меншою за 24 календарні дні. Таким чином, за умови фактичного використання працівником за відповідний робочий рік, за який надається відпустка, 24 календарних днів щорічної відпустки, за решту днів невикористаної щорічної відпустки йому може бути виплачено грошову компенсацію.
Чи можна поділити щорічну відпустку на кілька частин?
Законодавство дозволяє поділити щорічну відпустку на частини (ст. 79 КЗпП і ст. 12 Закону про відпустки). При поділі відпустки на частини слід виходити з такого принципу: основна безперервна її частина має становити не менше ніж 14 календарних днів, при цьому черговість надання такої 14-денної частини є довільною. Щодо інших частин відпустки, то їх можна поділити у будь-який зручний спосіб, прийнятний як для працедавця, так і для працівника.
Отже, щорічна відпустка може бути поділена на частини на прохання працівника.
Зверніть увагу! Враховуючи особливості перебігу трудового процесу та робочих циклів, працедавець має право не погодиться поділити відпустку на умовах, які озвучив працівник, але повинен натомість запропонувати свої прийнятні для господарського процесу умови надання відпустки.
Яким є термін виплати відпусткових?
Згідно зі ст. 21 Закону про відпустки і ст. 115 КЗпП заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку. Незалежно від тривалості наданої відпустки (1, 5, 24, 48 і т. д. календарних днів) її оплата здійснюється у зазначеному порядку, тобто за три дні до початку відпустки.
Якою є відповідальність за ненадання відпусток?
Забороняється ненадання щорічних відпусток протягом двох років поспіль (ч. 5 ст. 11 Закону про відпустки). Забороняється ненадання щорічних відпусток протягом робочого року особам до 18 років і працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими та важкими умовами або з особливим характером праці. Крім того, частиною другою ст. 12 Закону про відпустки і ст. 79 КЗпП передбачено, що невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівникові, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка. Відповідальність за порушення вимог законодавства про працю і охорону праці тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб СГ від 30 до 100 н. м. д. г. (від 510 до 1700 грн) (ст. 41 КпАП). Крім того, невиконання законних вимог центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду і контролю за дотриманням законодавства про працю, про усунення порушень законодавства про працю або створення перешкод для діяльності цього органу тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від 50 до 100 н. м. д. г. (від 850 до 1700 грн) (ст. 1886 КУпАП).
Олександра ОЛЕФІРЕНКО, «Дебет-Кредит»
