Фахівці ФСС у листі від 04.04.2022 р. №362-11-1 наголосили, що згідно з пунктом 30 Порядку №1266 у разі, коли на момент настання страхового випадку застрахована особа працює за сумісництвом, обчислення середньої заробітної плати здійснюється страхувальниками окремо за основним місцем роботи та за сумісництвом. Розрахунковий період у такому разі визначається за кожним місцем роботи окремо.
Страхові виплати та оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця здійснюються на підставі копії виданого в установленому порядку листка непрацездатності, засвідченої підписом керівника і скріпленої печаткою за основним місцем роботи, та довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи. Якщо особа працює на кількох роботах за сумісництвом, додатково додаються довідки про середню заробітну плату за місцями роботи за сумісництвом.
У такому разі сумарна заробітна плата, з якої розраховуються виплати, за місяцями розрахункового періоду за основним місцем роботи та за місцем (місцями) роботи за сумісництвом не може перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.
Отже, для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності за місцем роботи за сумісництвом застрахованій особі необхідно надати довідку про середню заробітну плату за основним місцем роботи, оскільки це може вплинути на розрахунок середньої заробітної плати і, в свою чергу, на суму допомоги за місцем роботи за сумісництвом у випадку, якщо заробітна плата за основним місцем роботи перевищує розмір максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.
Враховуючи зазначене, довідка про середню заробітну плату за основним місцем роботи не впливає на прийняття рішення комісією (уповноваженим) із соціального страхування підприємства за місцем роботи за сумісництвом щодо призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, а лише використовується для правомірного обчислення суми такого матеріального забезпечення.
***