Порядок надання роботодавцям компенсації фактичних витрат за облаштування робочих місць працевлаштованих осіб з інвалідністю затверджено постановою КМУ від 22 серпня 2023 року №893. Її ще не було опубліковано, а отже, вона не набрала чинності. Втім, це станеться доволі швидко, адже на сайті КМУ цю постанову вже оприлюднили.
Хто саме зможе отримати компенсацію?
Дія Порядку №893 поширюється на роботодавців, які починаючи з дня набрання чинності постановою, що його затвердила, працевлаштували особу з інвалідністю І або ІІ групи, яка є застрахованою особою.
При цьому застрахована особа – це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку ЄСВ. Що це означатиме на практиці для призначення такої компенсації, треба буде питати у ЦЗ.
А от термін “роботодавець” вживається у значенні, наведеному в Податковому кодексі України. Тобто це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) (пп. 14.1.222 ПКУ).
Отже, отримати компенсацію зможуть:
- юрособи,
- їх відокремлені підрозділи (якщо вони самостійно наймають працівників),
- а також фізособи-підприємці
- і фізособи, які здійснюють незалежну професійну діяльність.
Звісно, у разі якщо вони працевлаштували (вже) особу з інвалідністю, але їм довелося переобладнати робоче місце, щоб пристосувати його для роботи такого нового працівника.
Хто не зможе отримати компенсацію?
Компенсація відповідно до Порядку №893 не надається з таких підстав:
1) роботодавець має заборгованість/податковий борг:
- з ЄСВ станом на 1 число місяця, в якому подано заяву;
- зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;
- з виплати заробітної плати;
- з податків, зборів та інших платежів до державного і місцевого бюджетів понад 6 місяців, що передують 1 числу місяця, в якому подано заяву;
2) станом на дату подання заяви до роботодавця застосовуються судові процедури банкрутства (неплатоспроможності), передбачені Кодексом України з процедур банкрутства, або роботодавець перебуває на стадії ліквідації;
3) станом на дату подання заяви сума компенсації та допомоги за будь-якими іншими напрямами державної підтримки та/або допомоги (незалежно від її видів та джерел) сукупно перевищує суму незначної державної допомоги, визначену Законом України “Про державну допомогу суб’єктам господарювання” (про цей розмір ми ще поговоримо далі, а зараз лише зазначимо, що на час дії воєнного стану це обмеження не діє!);
4) особа з інвалідністю станом на дату її працевлаштування на умовах цього Порядку не була застрахованою особою;
5) працевлаштування роботодавцем особи з інвалідністю, за яку компенсація вже була виплачена або виплачується такому або іншому роботодавцю станом на дату подання заяви;
6) особа з інвалідністю протягом 180 календарних днів, що передують дню її працевлаштування відповідно до вимог цього Порядку, перебувала у трудових відносинах з роботодавцем, який подав заяву;
7) особа з інвалідністю протягом 180 календарних днів, що передують дню набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2023 року №893 “Деякі питання надання роботодавцям компенсації фактичних витрат за облаштування робочих місць працевлаштованих осіб з інвалідністю”, перебувала у трудових відносинах з роботодавцем, який подав заяву;
8) роботодавець подав заяву через 90 календарних днів з дня працевлаштування особи з інвалідністю;
9) неподання документів на отримання компенсації у обсягу і в строки, встановлені Порядком №893;
10) подання роботодавцем неповного пакета документів, передбачених Порядком №893;
11) надання роботодавцем до заяви нерозбірливої копії (сканованої копії, фотокопії) документів;
12) подання роботодавцем недостовірної інформації, зазначеної у заяві, та/або недостовірних документів, та/або підтвердження факту невідповідності роботодавця або працевлаштованої ним особи вимогам Порядку №893;
13) роботодавець станом на дату подання заяви фактично перебуває та провадить свою господарську діяльність на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України та територіях активних бойових дій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, та для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації;
14) роботодавець станом на дату подання заяви провадить господарську діяльність на території Російської Федерації та Республіки Білорусь;
15) роботодавця станом на дату подання заяви віднесено до юридичних або фізичних осіб, до яких застосовуються спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідними рішеннями Ради національної безпеки і оборони України, введеними в дію указами Президента України, щодо застосування персональних (спеціальних) економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до Закону України “Про санкції”;
16) відсутні кошти на фінансування компенсації, передбачені на такі потреби в бюджеті Фонду, протягом строку розгляду рішення про надання або відмову в наданні компенсації;
17) придбаний (придбані) роботодавцем допоміжний засіб (допоміжні засоби) для облаштування робочого місця не визначений (визначені) переліком згідно з додатком 1 до Порядку №893.
Отже, до вже звичних обмежень належать податкові борги, борги з виплати зарплати і загальна неплатоспроможність роботодавця. Але треба звернути увагу, що передавати працівника «з рук в руки» з метою отримання допомоги не вийде – новий роботодавець обмежений у праві отримати компенсацію, якщо в межах півроку такий працівник вже працював у іншого одержувача такої допомоги. Не призначить ЦЗ допомогу і в тому випадку, якщо його не профінансували на її виплату з бюджету – на жаль, і така, вже офіційна, причина відмови у допомозі від держави наводиться в Порядку №893.
Які витрати компенсуватимуть?
Компенсуватимуть витрати з облаштування робочих місць особам з інвалідністю І або ІІ групи.
При цьому:
- облаштування робочого місця – це комплекс заходів та засобів, вжитих роботодавцем для адаптації та розумного пристосування робочого місця працевлаштованої особи з інвалідністю згідно з документом, в якому визначена така рекомендація, з урахуванням потреби такої особи;
- компенсація фактичних витрат за облаштування робочого місця – відшкодування роботодавцю фактичних витрат за облаштування робочого місця працевлаштованої особи з інвалідністю у розмірі не вище граничного розміру компенсації, встановленого Порядком №893;
- а робоче місце – це місце (приміщення), на якому працівник постійно чи тимчасово перебуває у процесі трудової діяльності і яке визначене, зокрема, на підставі трудового договору (контракту).
Отже, саме витрати із пристосування для роботи працівника з інвалідністю такого місця і компенсуватимуться (за наявності і в межах максимальної суми, встановленої державою).
Проте держава встановила і перелік таких витрат. Компенсація надається за придбаний (придбані) роботодавцем допоміжний засіб (допоміжні засоби) для облаштування робочого місця працевлаштованої особи з інвалідністю, перелік яких визначений у додатку 1 до Порядку №893. Цей перелік достатньо великий, тому у статті ми його не наводимо, але його можна подивитися тут.
Увага! Граничний розмір компенсації не може перевищувати 15 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому приймається рішення про її надання, – для осіб з інвалідністю І групи, 10 розмірів мінімальної заробітної плати – для осіб з інвалідністю ІІ групи.
Отже, скільки б роботодавець не витратив у реальності, він отримає не більш як 100500 грн за одного працівника з І групою інвалідності і не більш як 67000 грн за працівника з ІІ групою інвалідності.
І це ще не все! Порядок №893 встановлює ще одне обмеження щодо розміру допомоги – проте воно не діє під час воєнного стану! Яке ж це обмеження?
Сума компенсації та допомоги за будь-якими іншими напрямами державної підтримки та/або допомоги (незалежно від її видів та джерел) сукупно не може перевищувати суму незначної державної допомоги, визначену Законом України “Про державну допомогу суб’єктам господарювання”. Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону, незначна державна допомога – це державна допомога одному суб’єкту господарювання, сукупний розмір якої незалежно від її форми та джерел не перевищує за будь-який трирічний період суму, еквівалентну 200 тисячам євро, визначену за офіційним валютним курсом, встановленим Національним банком України, що діяв на останній день фінансового року.
Враховуючи офіційний курс євро до гривні, який діє на момент написання цієї статті (39,5343), такий максимальний розмір становить 7 906 860,00 грн, тобто трохи менш ніж 8 млн грн. Якщо роботодавець взагалі не отримував державну допомогу за останні три роки, то він має шанси отримати компенсацію в межах цієї цифри, але не більш ніж фактично понесені витрати на облаштування робочих місць для осіб з інвалідністю. Втім, як ми вже наголосили, під час війни це обмеження не діє.
До кого звертатися за компенсацією?
Джерелами фінансування компенсації будуть кошти Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі – Фонд) та інших джерел, не заборонених законодавством.
Суб’єкт господарювання, який має намір отримати компенсацію, надає центру зайнятості певний пакет документів.
При цьому у Порядку №893 зазначено, що це має бути ЦЗ за місцем провадження його господарської діяльності. А в разі зміни місця провадження господарської діяльності роботодавця компенсацію виплачує той регіональний центр зайнятості, що прийняв рішення про її надання.
Які документи для цього треба надати?
Для отримання компенсації роботодавець подає до ЦЗ заяву про надання компенсації за облаштування робочого місця працевлаштованої особи з інвалідністю за формою згідно з додатком 2 (далі – заява) та інші додаткові документи/інформацію.
Заява подається роботодавцем протягом 90 календарних днів з дня працевлаштування особи з інвалідністю.
Заява може подаватися:
- у паперовій формі ― особисто до ЦЗ;
- в електронній формі:
- засобами офіційного вебсайту Державного центру зайнятості (за наявності технічної можливості);
- за допомогою засобів електронних комунікацій шляхом надсилання заяви з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, на офіційну адресу електронної пошти відповідного центру зайнятості;
- засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі – Портал «Дія») (за наявності технічної можливості).
Увага! У разі подання засобами Порталу «Дія» заява формується у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту, відповідно до відомостей, визначених згідно з додатком 2. На сформовану заяву та додані скановані копії, фотокопії документів накладається електронний підпис роботодавця, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Після формування заяви засобами Порталу «Дія» заява блокується для редагування та передається Державному центру зайнятості шляхом електронної інформаційної взаємодії.
Які ж додаткові документи треба надати ЦЗ? До заяви роботодавець додає: засвідчену ним копію наказу (розпорядження) про прийняття на роботу або примірник трудового договору, а в разі їх відсутності ― відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Зауважимо, що ось це «у разі їх відсутності» не означає, що кадрову документацію можна не вести. Просто бувають випадки, коли кадрові документи раптом опинилися у недоступному для адміністрації роботодавця місці (наприклад, через бойові дії або знищення). Саме в такому випадку «електронна трудова книжка», роль якої відіграють відомості з реєстру, стане у нагоді. Подавати ЦЗ і те, і те не потрібно;
засвідчену ним копію документа, що підтверджує придбання роботодавцем допоміжного засобу (допоміжних засобів) для облаштування робочого місця працевлаштованої особи з інвалідністю (договір, рахунок-фактура (рахунок, квитанція, накладна тощо);
відомості про господарську діяльність, а також про всю незначну державну допомогу, отриману роботодавцем протягом останніх трьох років, її форму та мету. Але ці відомості треба буде надавати вже щодо допомоги, за якою роботодавці звертатимуться після війни – зараз цей документ подавати не треба.
Як швидко можна буде отримати компенсацію?
Рішення про надання або відмову в наданні компенсації приймається регіональним центром зайнятості протягом 10 робочих днів з дня подання документів.
У разі подання неповного пакета документів ЦЗ протягом 10 робочих днів повідомляє про це роботодавця. Після доповнення або доопрацювання таких документів роботодавець має право повторно звернутися до ЦЗ протягом 5 робочих днів з дня отримання повідомлення центру зайнятості.
У разі повторного подання роботодавцем документів після їх доповнення або доопрацювання рішення про надання або відмову в наданні компенсації приймається регіональним центром зайнятості протягом 5 робочих днів з дня повторного подання роботодавцем документів.
Щодо рішення про надання або відмову в наданні компенсації ЦЗ протягом 3 робочих днів з дати його прийняття надсилає роботодавцю на адресу електронної пошти, зазначену в заяві, або, якщо заява подавалася на Порталі «Дія», то засобами цього Порталу, відповідну інформацію, у тому числі з обґрунтуванням причин відмови.
Компенсація виплачується роботодавцю протягом 5 робочих днів з дня прийняття рішення про надання компенсації на його банківський рахунок, зазначений у заяві.
Чи буде звіт щодо компенсації?
Порядком №893 жодної звітності або повідомлення про отримання компенсації не передбачено. Не йдеться і про обов’язкові перевірки, зокрема документальні, з боку ЦЗ щодо тих, хто таку компенсацію отримав.
Отже, перевірка тих, кому буде надана компенсація, передусім здійснюватиметься до призначення такої виплати і полягатиме у перевірці даних, зазначених у заяві та додаткових документах. Якщо дані буде надано із порушенням вимог Порядку №893, що ми навели вище, виплату просто не призначать. Але ж роботодавець або працівник могли обманути державу і надати недостовірні відомості. І що в такому випадку?
Відповідальність за порушення
У разі підтвердження за результатами додаткової перевірки факту невідповідності роботодавця або особи з інвалідністю вимогам Порядку №893, що були отримані за результатами верифікації, здійсненої Мінфіном, після прийняття регіональним центром зайнятості рішення щодо надання компенсації таке рішення скасовується, а кошти, виплачені роботодавцю, підлягають поверненню.
Отже, чекати на інспекторів на підприємстві не треба – виявляти порушників буде Мінфін і дистанційно. Після чого, очевидно, роботодавцю надійде вимога про повернення коштів виплати, отриманої із порушенням норм Порядку №893.