Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Укладаючи господарський договір, сторони мають на меті не лише виконати зобов’язання та отримати прибуток, в окремих випадках, особливо коли йдеться про довгострокові договори, вони намагаються також максимально захистити себе від впливу на розрахунки зовнішніх чинників, зокрема, значних коливань валютних курсів.
При цьому госпсуб’єкти з 2004 року отримали нескладну схему, яка дозволяє прив’язати ціну договору, визначену у гривні, до курсу іноземної валюти (долара, євро) на день платежу, якщо сторони не домовилися про інший порядок визначення ціни договору (зрозуміло, що будь-який порядок визначення ціни з прив’язкою до курсу іноземної валюти, визначений законом (іншим нормативно-правовим актом), може мати перевагу над домовленістю між сторонами, якщо вони забажають).
Так вчинили й сторони під час укладення договору фінансового лізингу.
Але у 2008 році настали часи фінансової кризи, і виконувати умови договору стало надзвичайно складно, адже прив’язка до курсу долара зіграла злий жарт з лізингоодержувачем — сума лізингових платежів значно зросла.
Виникає запитання: чи можна вважати світову фінансову кризу істотною зміною обставин, що дає можливість лізингоодержувачу зменшити лізингові платежі або розірвати договір без значних ускладнень?
ВСУ в коментованій постанові звертає увагу, що за приписами ст. 652 ЦКУ зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність до обставин, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірвано. А з підстав, установлених ч. 4 ст. 652 ЦКУ, договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору завдасть сторонам шкоди, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Оскільки у момент укладення договору фінансового лізингу його сторони не керувалися лише тим, що курс української гривні до долара США протягом строку дії договору залишатиметься стабільним, а навпаки, допускали можливість його падіння, та, включаючи до договору умову, яка передбачає здійснення лізингових платежів у сумі, визначеній залежно від курсу гривні до долара США на день платежу, лізингодавець намагався уникнути ризику, пов'язаного з можливим падінням курсу української гривні, а лізингоодержувач узяв на себе такий ризик.
За таких обставин слід вважати, що настання світової фінансової кризи не є істотною зміною обставин, якими сторони договору фінансового лізингу керувалися під час його укладення.
