Підрядник та замовник уклали договір підряду, в якому погодили такі умови:
1. Строк дії договору підряду до 31.12.2011 р.
2. Підрядник бере на себе виконання робіт з налагодження електрообладнання та електроприладів основних цехів ВАТ «І» в обсязі згідно з кошторисною документацією, які є невід'ємною частиною договору та підлягають виконанню на рівні з договором. Своєю чергою, замовник зобов'язаний прийняти й оплатити виконані роботи відповідно до документації, що підтверджує виконання робіт.
3. Вартість робіт визначена у договорі як стала та погоджена сума з ПДВ. Водночас загальна вартість договору складається зі суми за фактично виконані обсяги робіт.
4. Строк виконання робіт: лютий — грудень 2011 р. Приймання виконаних робіт здійснюється шляхом підписання акта здавання-приймання виконаних робіт.
Суть спору. Замовник оплатив суму, визначену у договорі підряду як сталу та погоджену сторонами. Решту робіт він вважає такими, що мали виконуватися безоплатно, бо додаткових угод до цього договору щодо збільшення оплати за виконані роботи, сторони не укладали. Проте замовник підписав усі акти фактично виконаних робіт та локальні кошториси на кожен етап виконання роботи. Також під час розгляду справи у господарському суді сторони з'ясували, що надані суду примірники договору підрядника та замовника мають деякі розбіжності, а саме відрізняються один від одного порядком та сумою оплати виконаних робіт.
Суд першої інстанції встановив, що:
1) встановити факт підробки одного договору та оригінальність іншого експертним шляхом не є можливим;
2) акти виконаних робіт підписані представниками сторін та засвідчені печатками підприємств;
3) підрядні роботи, виконані підрядником, прийняті замовником без зауважень.
Висновок суду. Підрядник виконав усі роботи, оформлені шляхом підписання актів приймання виконаних робіт. Оскільки, з огляду на ст. 181 ГКУ, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальних вимог до форми та порядку укладення цього виду договорів, суд вважає, що сторони уклали договір підряду у спрощений спосіб. Відповідно й оплата за фактично виконані роботи має бути здійснена повністю.
Апеляційна інстанція та ВГСУ цілком підтримали рішення суду першої інстанції та зобов'язали замовника оплатити роботи у повному обсязі.
Також зазначимо, що акти виконаних підрядних (будівельних) робіт не можна визнавати недійсними.
Так, в одній справі (Постанова ВГСУ від 17.08.2011 р., справа №14/5025/192/11) суд з'ясував, що акти форми КБ-2в складені та підписані належним чином, призначені для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві на основі журналу обліку виконаних робіт (форма №КБ-6) у двох примірниках і подаються субпідрядником генпідряднику, генпідрядником замовнику (забудовнику). Форма цього акта як первинного облікового документа у будівництві затверджена наказом Держкомстату/Держбуду від 21.06.2002 р. №237/5.
Отже, акт приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в не є правочином у розумінні ч. 2 ст. 202 ЦКУ, й обраний спосіб захисту порушеного права у цьому випадку — визнання акта недійсним — є неправильним.
