Суд скасував штраф майже 4 млн грн внаслідок фактичної перевірки ФОП: чому ДПС програла та поради підприємцям

1. У чому суть судової справи?
2. Як має бути оформлено право ДПС на фактичну перевірку згідно із Законом?
3. Чому посилання на «інформацію про порушення» без конкретики не є підставою для перевірки?
4. Вирок суду на користь ФОП, але загроза штрафу все ще існує!
5. Що на думку суду порушила ДПС?
6. Висновки та поради
7. Де прочитати більше про фактичні перевірки ДПС?

Коментар до постанови Другого апеляційного адміністративного суду
від 12.03.2026 р. у справі №520/12573/25

У чому суть судової справи?

Є документи, з яких починається довга історія; наказ про призначення перевірки – саме такий. Кілька рядків, підписаних керівником податкового органу, здатні розпочати податкову перевірку, за наслідками якої підприємець отримує штраф у майже чотири мільйони гривень. А потім захиститися від цього штрафу, задавши питання, а чи правильно був складений цей наказ і чи мали право податківці на підставі цього наказу взагалі проводити перевірку.

Саме така історія сталася із ФОП, який веде бізнес із вересня 2021 року. У липні 2024-го Головне управління ДПС у м. Києві завітало на його торгову точку з фактичною перевіркою. Перевірка тривала з 12 по 18 липня і завершилася актом, у якому податківці зафіксували порушення п. 1, 2 та 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (Далі – Закон №265). Далі було складено ППР від 28.08.2024 р. та штрафні санкції на суму 3 990 181,45 грн.

Підприємець із цим не погодився. Він оскаржував як саму суть виявлених порушень, так і запропонував суду з’ясувати, а чи мала податкова взагалі законне право прийти з перевіркою? Формулювання наказу про перевірку, на його думку, було дуже загальним – посиланням на норми ПКУ без жодного слова про те, що саме стало приводом для заходу контролю.

Харківський окружний адміністративний суд із закликом погодився й ППР скасував. ДПС оскаржила це рішення у Другому апеляційному адміністративному суді. Саме його аргументація заслуговує на детальний розбір, адже вона дає відповідь на питання, яке рано чи пізно стає перед кожним підприємцем: наскільки детально має бути прописано наказ про перевірку, щоб вважатися законним.

Як має бути оформлено право ДПС на фактичну перевірку згідно із Законом?

Перш ніж говорити про межі дозволеного, варто нагадати, звідки в податковій взагалі беруться повноваження ходити на перевірку.

Так, контролюючі органи мають право слідкувати за дотриманням порядку готівкових розрахунків (пп. 20.1.10 ПКУ). Механізм реалізації цього права – документальні чи фактичні перевірки (ст. 15 Закону №265). 

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Тому під час такої перевірки інспектор приходить туди, де підприємець фізично працює: до магазину, кафе, ресторану і т.п. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (пп. 75.1.3 ПКУ).

Головна особливість фактичної перевірки – раптовість. Вона здійснюється без попередження (п. 80.1 ПКУ).

Увага!

Щоб призначити фактичну перевірку, керівник податкового органу має видати наказ і вручити його копію платнику до початку візиту, маючи при цьому хоча б одну із чітко визначених законодавчих підстав (п. 80.2 ПКУ). Серед них – інформація про можливі порушення, отримана від державних органів (пп. 80.2.2), письмові звернення покупців (споживачів), оформлені відповідно до закону, про порушення (пп. 80.2.3), неподання звітності про РРО (пп. 80.2.4), і ще кілька інших підстав, пов’язаних із підакцизними товарами чи нелегальною зайнятістю (пп. 80.2.1, 80.2.5–80.2.7 ПКУ).

Тут і починається найцікавіше. Судова практика давно виділила поняття «юридичної» та «фактичної» підстави для перевірки. Юридична основа – це посилання на конкретну норму ПКУ, яка дає право на контроль. Фактична – це вже реальні обставини, факти, які цю юридичну основу наповнюють змістом.

Вимоги до змісту наказу закріплені в абзаці третього п. 81.1 ПКУ. Це не бюрократична забаганка: саме через це підприємець розуміє, чому до нього прийшли і що інспектор має право перевіряти.

Важливо!

Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23 пояснив вимоги до наказу: він не зобов’язаний розкривати повний зміст інформації про можливі порушення, і не має імперативних вимог детально описувати саме порушення чи надавати докази. Якщо підпункт п. 80.2 ПКУ сам по собі містить усі елементи підстави – і правові, і фактичні, – то лише посилання на цей підпункт визначено мінімально достатнім обсягом інформації в розумінні абзацу третього п. 81.1 ПКУ.

У тій самій постанові Судова палата підтвердила застосовність висновків Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17:

неправомірність дії при призначенні перевірки не оскаржується окремим позовом, але може стати підставою для скасування рішення, ухваленого за результатами такої перевірки – і то не за будь-яких порушень, а лише за те, що реально вплинуло чи могло вплинути на правильність висновків контролюючого органу.

Також Судова палата звернула увагу на наявність істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення.

Як наслідок, йдеться про необхідність окремого розгляду питання «наявності підстав для проведення перевірки» і питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Тому, під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема, фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Чому посилання на «інформацію про порушення» без конкретики не є підставою для перевірки?

Повернімося до конкретної справи. У наказі від 05.07.2024 нормативною підставою перевірки означали одразу декілька позицій: пп. 80.2.2, 80.2.3, 80.2.4, п. 69.27 підрозділу 10 ПКУ, Закону №265 та Закон України від 21.06.2012 №5007-VI «Про ціни і ціноутворення». Фактичною підставою вказана доповідна записка управління фактичних перевірок від 05.07.2024.

Здавалося б, усе на місці: і норма, і документ. Але суд заглибився саме в зміст цієї доповідної записки.

У доповідній записці від 05.07.2024 йшлося про те, що при проведенні фактичних перевірок стало відомо про платників податків, які торгують товарами, тютюновими виробами, алкогольними напоями та побутовою технікою без застосування РРО/ПРРО та без видачі фіскальних чеків. Також згадувалося про надходження листів-звернень від покупців щодо порушення порядку розрахунків на території Києва. І окремо – про суб'єктів господарювання, які подали нульову звітність з РРО.

І суд поставив запитання: а яких саме ФОП все це стосується? Загальне посилання на «інформацію про порушення» без будь-якої конкретики – без джерела цієї інформації, без опису її змісту, без прямого зв’язку саме з цим підприємцем – не є доказом наявності законних підстав для перевірки саме його торгової точки.

У справі, яку ми розглядаємо, жодного зі згаданих елементів суд не знайшов. У матеріалах справи не було ані самих звернень споживачів, ані доказів того, що податковий орган їх узагалі отримав, ані найменшої прив’язки цих звернень саме до цього ФОП. Інформація без джерела, звернення без тексту, підстава без ідентифікації – це вже не формальний недолік, а порожнеча там, де мала бути фактична підстава.

Вирок суду на користь ФОП, але загроза штрафу все ще існує!

Другий апеляційний адміністративний суд визнав: доводи підприємця про неналежну конкретизацію підстави для призначення перевірки повністю підтверджені під час апеляційного перегляду. Як наслідок, апеляційна скарга податкової була залишена без задоволення, а рішення окружного адміністративного суду – без змін.

Отже, цей ФОП від величезного штрафу відбився. Але фактичні перевірки будуть здійснюватися й надалі. Тому, якщо в цього ФОПа знайшли порушення, то податківці можуть невдовзі завітати до нього з новою перевіркою. Тільки тепер вони краще підготуються при складанні наказу.

Адже суд не сказав, що податкова взагалі не мала права проводити перевірки такого типу або в цього ФОПа. Суд сказав інше: право у органу ДПС існує, але норма ПКУ, яка дозволяє перевірку на підставі звернення споживача чи інформації про порушення, мусить бути наповнена реальним змістом (конкретним зверненням, конкретною інформацією, конкретним зв’язком із конкретним підприємцем). Без цього наказ на перевірку перетворюється на порожню юридичну письмову – формальність.

Утім, за тими порушеннями, які були зазначені в акті за оспорюваною перевіркою, повторно її навряд чи призначать. Оскільки в цьому рішенні суд не обмежився лише оцінкою підстав для проведення перевірки, а розглянув і порушення, встановлені ДПС.

Що на думку суду порушила ДПС?

• Проведення розрахункової операції через ПРРО, зареєстрований за іншою адресою: суд встановив, що операція була фіскалізована та відображалася в системі ДПС, тому саме по собі зазначення іншої адреси не свідчило про проведення розрахунку без ПРРО.
• Видача розрахункового документа, який, на думку ДПС, не відповідав установленим вимогам: суд встановив, що чек містив фіскальний номер і QR-код та дозволяв ідентифікувати операцію через ресурс ДПС.
• Реалізація товарів без належного обліку та документів про їх походження: ДПС не довела, що відповідні товари належали до категорій, щодо яких у цього ФОП виникав обов’язок ведення такого обліку.
• Віднесення велокомп’ютера з функцією GPS до GPS-навігаторів: суд не погодився з такою кваліфікацією. За експертним висновком товар мав інший код УКТ ЗЕД, який не входив до відповідного переліку технічно складних побутових товарів.
• Застосування штрафу за необліковані товари: з матеріалів перевірки неможливо було встановити, вартість яких саме товарів ДПС використала для розрахунку фінансової санкції.

Важливо!

У цій справі ФОП оскаржив не лише законність призначення перевірки, а й кожен із ключових висновків ДПС, покладених в основу штрафних санкцій.

Водночас залишається відкритим питання: якою була б позиція суду, якби ФОП не зміг спростувати порушення, встановлені за результатами перевірки? Ми не виключаємо, що суд пристав би до рішення, що, попри недоліки наказу про призначення перевірки, вона вже відбулася, а отже за знайдені порушення ФОП має понести відповідальність згідно із законом.

Висновки та поради

Ця справа – практичний приклад для кожного, хто веде бізнес і рано чи пізно може зустрітися з податковою перевіркою.

1. Сам факт наявності наказу з посиланням на «правильний» підпункт ст. 80 ПКУ нічого не гарантує ні податковій, ні підприємцю. Питання не в тому, чи була згадана правильна норма, а в тому, чи стоїть за нею реальна підстава. 
2. Підприємцю варто відразу, ще на етапі ознайомлення з наказом, вимагати доступу до фактичних матеріалів, які стали підставою для перевірки – доповідних записок, звернень, аналітичних довідок. Саме в цих документах, а не в тексті самого наказу, часто ховається слабке місце позиції податкового органу.
3. Якщо мова йде про звернення споживача як підставу перевірки, варто перевірити його на відповідність вимогам Закону України «Про звернення громадян» – наявність даних заявника, чіткого опису порушення, дати отримання і т.п. Відсутність хоча б одного з цих елементів – серйозний аргумент щодо відсутності законної перевірки.
4. Якщо перевірка відбулася, не варто оскаржувати наказ про перевірку окремим позовом. Практика Верховного Суду чітко вказує: правильний шлях – оскарження рішення, ухваленого за результатами такої перевірки, з посиланням на порушення, допущені під час її призначення.

Де прочитати більше про фактичні перевірки ДПС?

• Фактична перевірка ФОП – 2026: як ДПС порушує норми ПКУ і чи можна її оскаржити?
• Як зменшилася кількість фактичних перевірок ДПС з моменту запровадження мораторію, – деталі від ДПС
• Кому податкова має право вручати наказ і направлення на фактичну перевірку: позиція ВСУ
• Використання даних СОД РРО під час фактичних перевірок ДПС правомірне, – Верховний Суд
• Фактичні перевірки – 2025: що варто знати бухгалтерам та керівникам!
• Податкові перевірки у 2026 році: докладний аналіз від редакції
• Фактичні перевірки ДПС: як процесуальні помилки податківців та судів допомагають ФОПу захиститися