Коли скріншоти сайтів або роздруківки з Інтернету можуть бути доказами у суді з ДПС: рішення Верховного Суду

1. У чому полягає суть справи?
2. Що вирішили перша та апеляційна судові інстанції?
3. Чому Верховний Суд став на бік платника податків?
4. Яка позиція Верховного Суду щодо використання ДПС доказів з Інтернету?
5. Чому повністю ігнорувати цифрові дані теж не виходить?
6. Позиція редакції
7. Практичні поради платникам податків
8. Де почитати додатково про реальні та безтоварні операції в 2026 році?

Коментар до постанови Верховного Суду від 02.06.2026 р. у справі №420/21469/25

Судові спори між бізнесом та податковими органами нерідко нагадують детективні історії. Типовий приклад такого протистояння – справа одного портового морського агента (ТОВ), проти якого Головне управління ДПС в Одеській області висунуло звинувачення на майже понад 110 млн грн податкових платежів.

Ця історія демонструє, як податківці іноді намагаються замінити вивчення реальних операцій та первинних документів звичайним Google-пошуком, та чому в суді це не проходить.

У чому полягає суть справи?

Усе розпочалося з планової виїзної перевірки. Об’єктом уваги стало ТОВ, що займається допоміжним обслуговуванням водного транспорту (КВЕД 52.22), а простіше – морським агентуванням.

За задумом, морський агент діє від імені та за дорученням судновласника як його постійний представник (ст. 116, 117 Кодексу торговельного мореплавства України; Правила надання послуг у морських портах України, затверджені наказом Мінінфраструктури від 05.06.2013 р. №348). Морський агент організовує все: від зустрічі судна, залучення буксирів і лоцманів до сплати портових зборів і оформлення митних документів.

Протягом 2023–2024 років підприємство справно обслуговувало судна, зокрема, таких двох іноземних контрагентів (назви змінені):

• LTD (Сейшельські острови);
• LLC (Грузія).

Проте податківці під час перевірки вирішили здійснити онлайн аналіз діяльності цих нерезидентів. Пошукавши в Інтернеті, інспектори знайшли інформацію про те, що ці компанії нібито неактивні або відомості про них відсутні.

На цій підставі ДПС зробила припущення, що якщо замовники «неіснуючі», то отримані від них кошти є не агентською компенсацією витрат, а безповоротною фінансовою допомогою (іншим доходом). А отже – підприємство занизило податок на прибуток та порушило правила нарахування ПДВ.

Результат перевірки відобразився у двох ППР від 16.06.2025 р:

1. Збільшення зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 90 275 766 грн (82 068 878 грн податку + 8 206 888 грн штрафу).
2. Штраф за нереєстрацію податкових накладних з ПДВ у розмірі 20 505 868 грн.

Підприємство звернулося до суду, оскільки ДПС проігнорувала фактичне перебування кораблів його клієнтів в одеських портах.

Що вирішили перша та апеляційна судові інстанції?

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 27.10.2025 р. підтримав платника податків. Суд зазначив, що висновки ДПС ґрунтуються лише на припущеннях. Крім того, податковий орган не скористався механізмом міжнародного обміну інформацією та не звернувся із запитами до компетентних органів Грузії чи Сейшельських Островів відповідно до Порядку обміну податковою інформацією з компетентними органами іноземних держав, затвердженого наказом Мінфіну від 16.04.2022 №118.

Проте П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 24.03.2026 р. скасував рішення суду першої інстанції. На думку апеляційного суду, за наявності негативної інформації з інтернет-ресурсів підтвердити реальність господарських операцій неможливо.

Остаточну крапку у спорі мав поставити Верховний Суд.

Чому Верховний Суд став на бік платника податків?

Суд уважно розібрав аргументи сторін і поставив крапку у цій суперечці, скасувавши постанову апеляції та залишивши в силі рішення суду першої інстанції. Ось на яких юридичних підвалинах ґрунтується цей висновок.

Аргумент 1. Рух транзитних коштів у посередника – це не дохід

Податківці намагалися включити всі кошти, що пройшли через рахунки агента від нерезидентів для оплати портових послуг (портові, лоцманські, маякові збори ДП «АМПУ» та ДУ «Держгідрографія»), до складу доходів платника.

Верховний Суд нагадав вимоги законодавства:

• для обчислення об’єкта оподаткування використовуються дані бухгалтерського обліку (п. 134.1 ПКУ);
• дохід визнається лише у разі збільшення активу або зменшення зобов'язань, що зумовлює зростання власного капіталу (п. 5 НП(С)БО 15);
• надходження від покупців на користь комітента чи принципала за агентськими та іншими посередницькими договорами не визнаються доходом посередника (п. 6.2 НП(С)БО 15).

ТОВ отримувало кошти для покриття реальних транзитних витрат на обслуговування суден та агентську винагороду. Тому перетворення цих транзитних сум на «інший дохід» з боку ДПС цілком логічно було визнано ВС повністю протиправним.

Аргумент 2. Скріншот з сайту – це не доказ

Найцікавіший деталь справи – оцінка інтернет-джерел, якими оперувала ДПС.

Суд встановив, що податковий орган не надав жодних доказів того, що ці веб-ресурси є офіційними джерелами іноземних держав.

До того ж інформація з сайтів не відображала статус компаній на момент здійснення операцій у 2023–2024 роках. Щодо LLC дані були знайдені лише на дату запиту в 2025 році, а щодо LTD податківці взагалі переплутали реєстраційні номери.

У свою чергу ДПС ігнорувала офіційні документи, надані ТОВ: Свідоцтва про реєстрацію, Сертифікати про дійсність, повідомлення Служби внутрішніх доходів Грузії.

Позиція Верховного Суду:

• Нереальність господарських операцій повинна доводитися належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях.
• Дані неофіційних інтернет-сайтів не є належними та допустимими доказами.

Аргумент 3. Податкові накладні правомірно виписані та зареєстровані

Оскільки факт надання агентських послуг саме компаніям LTD та LLC було підтверджено, позивач правомірно виписав та зареєстрував податкові накладні на їхню користь. Тому Верховний Суд відкинув спробу податківців нарахувати штрафи за нереєстрацію податкових накладних якихось «третіх осіб».

Крапку у питанні реальності операцій поставила і судово-економічна експертиза, яка повністю спростувала доводи ДПС про заниження доходів та порушення правил обліку ПДВ.

Яка позиція Верховного Суду щодо використання ДПС доказів з Інтернету?

Загалом судова практика, зокрема, поточна справа, щодо спроб податкових органів використовувати дані з відкритих інтернет-сайтів для доведення нереальності зовнішньоекономічних (ЗЕД) операцій або «неактивності» іноземних контрагентів є послідовною та однозначною:

• відомості з неофіційних або відкритих джерел мережі Інтернет не є належними, допустимими та достатніми доказами у податкових спорах;
• будь-яка інформація з публічних чи приватних веб-ресурсів (таких як OpenCorporates, Panjiva, різноманітні бази даних довідкового характеру) має лише орієнтовний та допоміжний характер. Такі дані не є офіційними документами компетентних органів іноземних держав;
• податковий орган не має права будувати свої висновки про нереальність господарських операцій чи фіктивність контрагента на основі інформації з сайтів, статус яких як офіційних джерел не доведено;
• для цілей податкового обліку та формування об’єкта оподаткування визначальним є реальний характер господарської операції, підтверджений первинними документами;
• наявність банківських виписок, вантажно-митних декларацій, міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), коносаментів, дисбурсментських рахунків, сертифікатів походження/дійсності повністю спростовує припущення ДПС про нереальність операцій;
• якщо у контролюючого органу виникають обґрунтовані сумніви щодо юридичного статусу чи фактичної діяльності нерезидента, ДПС зобов'язана використовувати офіційні інструменти міжнародної співпраці: обмін податковою інформацією з компетентними органами іноземних держав; Міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування та взаємну адміністративну допомогу у податкових справах; стандарти автоматичного обміну інформацією (наприклад, CRS / CbCR);
• за відсутності офіційної відповіді від компетентних органів країни реєстрації нерезидента будь-які посилання податківців на «скріншоти з веб-сайтів» визнаються припущеннями.

Чому повністю ігнорувати цифрові дані теж не виходить?

Звісно, що на практиці все дещо складніше. Суди зводять інформацію з довідникових сайтів до рівня «орієнтовних» і «недопустимих». Але у сучасному світі, якщо компанія-нерезидент:

• не має жодного цифрового сліду діяльності,
• зареєстрована за масовою адресою,
• не подає звітність,
• її бенефіціари – номінали,
• а за даними торгових платформ вона ніколи не здійснювала реальних поставок,

– то це не «припущення», а сукупність фактів, які формують обґрунтований сумнів. Відкидати їх лише тому, що це не офіційні дані, податківцям складно.

Первинні документи – не абсолютний доказ реальності

На практиці буває так, що документи оформлені ідеально, але:

• товар фізично не переміщувався або переміщувався в мінімальних обсягах (менших, ніж зазначено в первинних документах);
• ланцюг постачання побудований через транзитні компанії без економічної (ділової) мети;
• ціна, якість, логістика не відповідають ринковим умовам,
• кошти повертаються через «зустрічні» потоки або офшорні рахунки.

Саме для виявлення таких схем потрібні додаткові джерела інформації. Відмова судів враховувати відкриті дані фактично означає: якщо документи є – все законно, навіть якщо вся конструкція виглядає як класична «прокладка».

Міжнародний обмін інформацією – це добре, але довго і недостатньо для застосування санкцій до порушників 

Так, є Конвенція про взаємну адміністративну допомогу, двосторонні угоди, CRS, CbCR. Але реальність така:

• відповіді від багатьох юрисдикцій (особливо «сірих» і офшорних) надходять через місяці або не надходять взагалі;
• частина країн прямо блокує або суттєво обмежує обмін саме щодо податкових спорів;
• автоматичний обмін не покриває всі дані про реальну господарську діяльність.

Поки податковий орган чекає офіційну відповідь, строки давності спливають, а бюджет уже недоотримав ПДВ і податок на прибуток. А вимога судів «тільки офіційний обмін – інакше все припущення» фактично паралізує контрольно-перевірочну роботу.

Обов’язок доказування правомірності рішення дійсно лежить на суб’єкті владних повноважень. Але це не означає, що єдиним допустимим доказом є відповідь іноземного компетентного органу. Сукупність непрямих доказів (відсутність цифрового сліду, відсутність активів, відсутність персоналу, невідповідність логістики, економічна недоцільність) може формувати доказову базу. Суди ж часто вимагають фактично «залізного» офіційного підтвердження від іноземної держави, що є нереалістичним стандартом.

Позиція редакції

Коментована ситуація виглядає не як спір податківців з платником податків, а ДПСУ з Верховним Судом. Адже платник податків довів свою правоту, а податківці таким рішенням, очевидно, що залишились незадоволені. І очевидно, що це не перший і не останній подібний спір. Обидві сторони мають вагомі аргументи, проте Верховний Суд обрав класичну схему доказів, а ДПСУ більш подобається цифрова.

Звісно, встановлення порушень завдяки електронному аналізу інформації, за вже готовими висновками інших експертів, розміщеними в Інтернеті, значно економить час і гроші податківців.

Але ми в цьому спорі на стороні ВС: адже ідеально, проте штучно створеними можуть бути не лише первинні документи, а й інтернет-сайти. Офіційні джерела інформації мають ту перевагу, що походження їх інформації є відомим, методи її отримання та обробки – легальними і стабільними. Саме тому в суді інформація, отримана з офіційних (державних) джерел має перевагу над неофіційною.

Інша справа, що будь-яку інформацію (як офіційну, так і неофіційну) треба не лише отримувати, а і перевіряти. Саме в цьому і полягає робота контролерів. І ось в цьому за останні 8 років відбулися значні зміни.

Ще у 2018-2019 роках суди наполягали на тому, що інформація з «анонімних джерел» не може бути підставою для податкових перевірок. Про це ми писали тут.

Але вже наприкінці 2022 року, відповідно до Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДПСУ від 04.09.2020 №470, джерелом інформації, що може слугувати підставою для проведення перевірки, може бути інформація отримана, зокрема, із відкритих джерел (ЗМІ, Інтернет тощо).

Отже, зрозуміло, що ДПС продовжить застосовувати таку інформацію. Але, завдяки чинній позиції Верховного Суду, самої інформації з відкритих джерел буде замало для застосування штрафу – це лише перший етап. Далі податківцям доведеться у звичайному порядку довести порушення: провести перевірку і дати платнику податків можливість відповісти на запитання та сумніви, подати первинні документи та заперечення до акту. Звісно, так довше, але в цій ситуації судова система захищає інтереси платників податків. 

Практичні поради платникам податків

1. Збирайте і зберігайте офіційні документи. Не обмежуйтеся лише договором та актом. У разі роботи з нерезидентами завжди запитуйте офіційні документи про їхній статус: свідоцтва про реєстрацію, сертифікати про дійсність, документи про відповідність, витяги з реєстрів, свідоцтва про податковий статус тощо.
2. Фіксуйте статус контрагента. Оскільки податківці полюбляють перевіряти статус контрагентів через роки, зберігайте офіційні витяги, які підтверджують, що на момент підписання контракту та виконання робіт іноземна компанія була повністю легітимною.
3. Пам'ятайте про правила посередництва. Кошти, що проходять через ваші рахунки як транзитні витрати для виконання доручення принципала, не є вашим доходом. Чітко відокремлюйте власну винагороду від транзитних платежів у первинних документах та бухобліку.
4. Вимагайте на використанні офіційного міжнародного обміну. Якщо ДПС ставить під сумнів існування іноземного контрагента, наполягайте, щоб податковий орган звернувся із запитом до компетентного органу відповідної держави у порядку міжнародного обміну інформацією. Якщо цього зроблено не було, у суді наголошуйте, що висновки ДПС ґрунтуються лише на припущеннях, а дані з відкритих інтернет-джерел не можуть замінити офіційне підтвердження.

Де почитати додатково про реальні та безтоварні операції в 2026 році?

• Безтоварні операції у 2026 році: що це таке, на що звернути увагу при перевірці та практика Верховного суду
• Перевірка контрагента у 2026 р.: чек-лист для ЄДР, кабінету платника податків та інших державних реєстрів
• Докази нереальності операцій: протоколи допиту та вироки за фіктивність