Штрафи від ДПС не вважаються узгодженими під час оскарження: рішення Верховного Суду у справі на 5,8 млн грн

1. Зміст справи: дві фактичні перевірки і чотири ППН майже на 6 млн грн 
2. Що означає «узгоджене грошове зобов’язання»? Позиція Верховного Суду
3. Чого ФОПу чекати у апеляції? 
4. Запізніле оскарження ППР і ризик пропуску строку: що каже ФОП? 
5. Безпечний строк оскарження ППР: 10 робочих днів чи 6 місяців?
6. Висновки та практичні рекомендації для бізнесу
7. Де почитати більше про судове оскарження ППР? 

Якщо читати пояснення з боку підприємця, то у справі  №280/2210/25 її обставини виглядали приблизно так: ФОП раптом дізнається, що податківці прийшли до суду та намагаються стягнути з нього майже 6 мільйонів гривень податкового боргу. При цьому ФОП навіть не бачив ППР та податкових вимог (як згодом з’ясувалося,  пошта повертала листи податківців із позначкою «без вручення»). Тепер ФОП намагається оскаржити ці штрафи і просить суд захистити його від примусового стягнення. 

Ця справа дійшла до  Верховного Суду, який нагадав  контролерам та судам нижчих інстанцій прості, але фундаментальні правила: немає узгодженості зобов’язання — немає правових підстав для стягнення боргу. Але як же бути із строками оскарження ППР в суді? І хто був винен в тому, що ФОП не отримав ці ППР вчасно – податківці чи сам підприємець?

Давайте розглянемо, чого, з урахуванням цих обставин, ФОП може очікувати від повторного розгляду справи. 

Зміст справи: дві фактичні перевірки і чотири ППН майже на 6 млн грн 

Все почалося влітку 2024 року. Податківці провели дві фактичні перевірки ФОПа щодо дотримання порядку розрахунків та обліку товарів. За результатами перевірок було винесено чотири податкові повідомлення-рішення (ППР) на загальну суму понад 5,87 млн грн (основна частка — штрафи за порушення правил застосування РРО).

Далі ситуація розгорталася за наступним сценарієм:

1. ФОП каже, що не знав про санкції. ДПС надсилала ППР та податкову вимогу рекомендованими листами. Листи поверталися без вручення;
2. Автоматичне узгодження грошового зобов’язання з боку ДПС. Податкова вирішила: оскільки рішення надіслано за правилами (ст. 42 ПКУ), а заперечень та скарг не надходило — борг вважається узгодженим; 
3. ФОП не грошове зобов’язання не сплатив, ДПС звернулася до суду. У березні 2025 року ДПС звернулася до суду із позовом про примусове стягнення.

Суди першої та апеляційної інстанцій повністю встали на бік податківців. Апеляційний суд у березні 2026 року не врахував аргументи ФОПа, зазначивши, що той «не надав доказів оскарження ППР». Хоча на той момент у судовій системі вже 5 місяців (з жовтня 2025 року) висіли ухвали про відкриття проваджень за позовами підприємця про скасування цих самих ППР.

Що означає «узгоджене грошове зобов’язання»? Позиція Верховного Суду

Розглядаючи цю справу, Верховний Суд у постанові від 08.07.2026 р. вказав на суттєві процесуальні прорахунки та формальний підхід суддів попередніх інстанцій.

Процедура має значення. Право ДПС звернутися до суду із позовом про стягнення боргу виникає не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) платнику податкової вимоги (п. 95.2 ПКУ). Але головне — стягувати можна тільки узгоджену суму.

Платник податків має право на оскарження ППР! 

Платник має 10 робочих днів на сплату нарахованих податківцями сум з моменту отримання ППР (п. 57.3 ПКУ). Якщо ж платник в цей термін розпочинає процедуру оскарження (адміністративного або судового), сума грошового зобов'язання не вважається узгодженою до моменту остаточного завершення цієї процедури.

Сплив 10 робочих днів, установлених п. 57.3 ПКУ, не позбавляє платника можливості надалі оскаржити ППР у суді. Якщо адміністративне оскарження не проводилося, строк звернення до суду становить 6 місяців (ч. 2 ст. 122 КАСУ).

Коли зобов’язання вважається узгодженим? 

Слід розмежовувати строки оскарження та статус грошового зобов’язання. Якщо протягом 10 робочих днів платник не розпочав процедуру оскарження та не сплатив визначену ППР суму, грошове зобов’язання стає узгодженим, а його несплачена у встановлений строк сума — податковим боргом.

Якщо надалі, але в межах шестимісячного строку, платник звертається до суду з позовом про скасування ППР, застосовується п. 56.18 ПКУ: оскаржуване грошове зобов’язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Інша ситуація — коли позов подано після спливу шестимісячного строку. У такому разі самого факту звернення до суду недостатньо, щоб стверджувати, що грошове зобов’язання стало неузгодженим. Платнику необхідно порушувати питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду та обґрунтовувати поважність причин його пропуску.

Тому до вирішення судом питання щодо поновлення пропущеного строку не можна автоматично посилатися на п. 56.18 ПКУ та вважати відповідне грошове зобов’язання неузгодженим лише через подання позову.

Верховний Суд вирішив: 

Податкове зобов`язання не може бути визнано узгодженим до закінчення процедури судового оскарження відповідного ППР, оскільки саме під час такої процедури перевіряється законність підстав виникнення податкового боргу. 

В даному випадку інформація про відкриті провадження була у відкритому доступі в ЄДРСР, проте апеляційний суд це проігнорував. Тому Верховний Суд вирішив постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Чого ФОПу чекати у апеляції? 

Ймовірніше за все Третій апеляційний адміністративний суд, перед тим як надати дозвіл на стягненням податкового боргу, перевірить: 

• чи оскаржував підприємець згадані ППР (як ми бачимо, оскаржував)? 
• чим завершився розгляд таких спорів?
• чи були належним чином направлені ППР та податкова вимога? 
• Чи дотрималася ДПС процедури примусового стягнення коштів.

Увага!

Немає гарантій, що позитивне для ФОПа рішення Верховного Суду дозволить йому виграти справу в апеляції. Так, Верховний Суд правильно вказав на процесуальні недоліки апеляційного суду (недослідження певних фактів), але це не скасовує фактів порушень Закону про РРО з боку ФОПа. І те, чому він так пізно (за його словами) дізнався про наявність ППР та податкової вимоги, чи не було це, по суті, ухиленням від сплати санкцій, теж може зіграти свою роль. Апеляційний суд повинен буде розібратися, хто винен в цій ситуації.  

Запізніле оскарження ППР і ризик пропуску строку: що каже ФОП? 

ППР від 26.08.2024 р. і 23.09.2024 р., а також податкова вимога від 09.12.2024 р. надсилалися рекомендованими листами і повернулися без вручення. За п. 42.5 ПКУ документ вважається врученим у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення (відсутність адресата, закінчення строку зберігання тощо). Саме з цієї дати починається відлік строків.

Коли ФОПу стало відомо про існування цих документів? Він-то каже, що дізнався вже тоді, коли ДПС звернулася до суду. Але ФОП «пережив» дві фактичні перевірки влітку 2024 року, бачив акти перевірок і мав би розуміти, що десь на початку осені ППР  вже мали б надійти. На що він сподівався, що податківці просто забудуть про встановлені порушення? 

Суди неодноразово наголошували, що формальне повернення листа без вручення не звільняє платника від обов’язку повідомляти про свою податкову адресу (зокрема, підтримувати актуальність інформації в ЄДР) і своєчасно її актуалізовувати.

Йдемо далі. У березні 2025 року податкова подає позов про стягнення боргу. А ФОП подає позови про скасування ППР лише у жовтні 2025 року  (ухвали про відкриття провадження від 15 і 20.10.2025). Це більше року після складання ППР і більше півроку після того, як ДПС розпочала процедуру стягнення податкового боргу.

Увага!

Наразі нам не відомі причини такої затримки. Вони можуть бути цілком обґрунтовані, тим паче під час війни. Якщо звернення ФОПа до суду за скасуванням санкцій були прийняті до розгляду, то, напевно, суд визнав, що строки звернення порушені з поважних причин. Але факт затримки звернення до суду є і це теж не говорить на користь ФОПа.  

Згідно з усталеною практикою Великої Палати ВС (постанова від 16.07.2025 у справі №500/2276/24):

• якщо адміністративне оскарження не проводилося — строк звернення до суду становить 6 місяців (ч. 2 ст. 122 КАС України) з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав;
• строк у 1095 днів (ст. 102 ПКУ) — це строк давності, а не строк звернення до суду.

Яка доля грошового зобов’язання після звернення до суду? 

За п. 57.3 ПКУ платник зобов’язаний сплатити донараховану суму протягом 10 робочих днів після отримання ППР, крім випадків, коли він розпочинає процедуру оскарження. За п. 56.18 ПКУ при зверненні до суду грошове зобов’язання вважається неузгодженим лише до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Увага!

Процедура оскарження (як адміністративного, так і судового) зупиняє узгодження грошового зобов’язання. Поки триває розгляд, платити податки та штрафи не потрібно, і податкова застава не застосовується. Докладно про це тут.  

Практика Верховного Суду чітко розрізняє: якщо строк на оскарження пропущено і зобов’язання стало узгодженим, подальше (запізніле) судове оскарження не перетворює його назад на неузгоджене.

Процедура стягнення. Суд першої інстанцій правильно вказав, що ППР не оскаржувалися на момент розгляду справи про стягнення, отже суми узгоджені. Апеляційний суд лише формально не перевірив «загальнодоступну» інформацію з ЄДРСР — це процесуальний недолік, який ВС і виправив, направивши на новий розгляд. Але по суті ФОП не спростував головне: на момент звернення податкової з позовом (березень 2025 р.) зобов’язання були узгодженими, бо жодного оскарження не було.

Посилання ФОПа на те, що судом апеляційної інстанції не встановлено факту судового оскарження, — це спроба перекласти відповідальність. Він сам мав активно повідомляти як ДПС, так і суд та надавати докази, а не покладатися на те, що суд «сам знайде» таку інформацію. Така пасивність суперечить принципу добросовісності і не захищається практикою ВС. 

Безпечний строк оскарження ППР: 10 робочих днів чи 6 місяців?

Чимало платників податків вважають, що зазначені вище строки звернення до суду надають їм півроку на спокійне оскарження. Проте на практиці граничні процесуальні строки — це лише формальний орієнтир. Якщо йдеться про скасування ППР із чималими сумами донарахувань та санкцій, діяти потрібно без зволікань.

Чому граничні строки сплати важливіші за строки оскарження

Ключова мета будь-якого судового позову проти ДПС — отримати для нарахованого грошового зобов’язання статус «неузгодженого». Адже доки триває судовий бій, вимога сплатити податок або штраф залишається замороженою, а закон захищає платника від примусового стягнення  (п. 56.18 ПКУ).

Однак тут криється головна пастка: контролювати потрібно не стільки час, наданий для подачі позову, скільки граничний строк сплати сум за ППР: 

• після отримання ППР платник зобов'язаний закрити донараховану суму протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання ППР (п. 57.3 ПКУ);
• єдина підстава не платити — вчасно запущені процедури оскарження.

Те, що ви фізично не отримали ППР з вашої вини – не повідомили вчасно про зміну адреси або не з’явилися на пошту по лист від ДПС, не скасовує цей граничний строк! 

Припустимо, що після отримання ППР, платник податків спочатку розпочав адміністративне оскарження. Процедура адміноскарження вважається завершеною в день, коли платник отримує рішення ДПС  за своєю скаргою (пп. 56.17.3 ПКУ). Саме цієї миті вимога податківців знову автоматично набуває статусу узгодженої. Відповідно, платнику податків надається повторне 10-денне вікно (в робочих днях) для добровільного погашення нарахованої суми.

Якщо ж проігнорувати цей часовий проміжок і не вжити відповідних заходів, це має декілька негативних наслідків:

• появу податкового боргу (пп. 14.1.175 ПКУ);
• виникнення права податкової застави на майно (ст. 89 ПКУ);
• ризик накладення адміністративного арешту на активи (ст. 94 ПКУ);
• нарахування штрафних санкцій у розмірі від 5% до 50% (ст. 124 ПКУ) та пені (ст. 129 ПКУ);
• автоматичне зарахування поточних податкових платежів у рахунок погашення сформованого боргу (п. 87.9 ПКУ).

Висновок: 

Щоб не знімати податкову заставу і не скасовувати адміністративний арешт майна, позов до суду безпечніше подати саме протягом цих 10 робочих днів.

Навіть якщо пізніше ви виграєте суд і скасуєте донарахування разом із пенею та штрафами (п. 57.4, п. 129.2 ПКУ), боротьба за очищення картки платника від мітки «боржник» вимагатиме колосальних нервів та часу.

Іноді навіть оскарження не захищає від негативних наслідків 

Парадокс у тому, що навіть, якщо починати судитися у межах 10-денного строку, платник податків не обов’язково убереже себе від виникнення податкового боргу. 

Адже на практиці буває і таке: ви подали позов до суду, наприклад, на 6-й день після відмови ДПС задовільнити вашу адмінскаргу, додатково направили податківцям інформаційний лист про звернення до суду (як того вимагає ДПС). Надалі ви відкриваєте Електронний кабінет на 11-й робочий день і з подивом виявляєте там сформований податковий борг за оскаржуваним ППР. 

Чому так відбувається, якщо сама ДПС неодноразово запевняла, що оскаржувані суми не відображаються в інтегрованій картці платника (ІКП) як борг до набрання рішенням суду законної сили?  

Відповідь ховається у Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5. Як з’ясувалося,  внутрішня система ДПС працює за власним алгоритмом:

• запис про початок судового оскарження вноситься до бази ДПС не на підставі вашої позовної заяви чи інформаційного листа, а виключно після отримання ухвали суду про відкриття провадження;
• податківці мають 3 дні від дати отримання судової ухвали, щоб змінити статус ППР на «Оскаржується в судовому порядку» та вилучити суму з розрахунків в ІКП;
• якщо на момент настання граничного строку сплати в ІКС ще немає інформації про початок адміністративного або судового оскарження, донарахована сума починає брати участь у розрахунках ІКП. Якщо інформація про ухвалу надходить уже після цього строку, в ІКП відображаються операції щодо виключення з обліку донарахованої суми у зв’язку із запізненням надходження ухвали суду.

Отже, існує розрив між нормами ПКУ та Порядком Мінфіну. Для ДПС факт подання вами позову не є аргументом — система чекає саме на судове ухвалення.

А тут ще треба врахувати, що 5 днів, які КАСУ відводить судді на винесення ухвали про відкриття провадження, на практиці можуть розтягнутися на тижні. 

За цей час (поки з’явиться ухвала суду)  податкові інспектори теоретично встигають не просто отримати податковий борг, а й розпочати процедуру опису майна у заставу.

Для діючого бізнесу це може стати великим ударом:

• наявність боргу позбавляє підприємство права брати участь у тендерах. Затримка суду та ігнорування інформаційного повідомлення платника податків про початок судового оскарження  фактично викидає компанію з ринку публічних закупівель;
• репутаційні втрати. Контрагенти, перевіряючи вас у відкритих реєстрах, бачать статус податкового боржника. А це не дуже заохочує укладати з вами угоди;
• навіть після того, як судова ухвала врешті потрапить до ДПС і борг буде знято, у системі нерідко «зависає» пеня, прибрати яку доводиться окремими скаргами або навіть новими позовами.

Висновки та практичні рекомендації для бізнесу

Верховний Суд цього разу підтримав позицію ФОПа. Але аргументи ФОПа зводяться до процесуальних зауважень. Тому,  чи виграє він справу у апеляції, гарантій немає. 

Разом з тим цей кейс демонструє, що  навіть якщо ДПС намагається примусово стягнути кошти, у вас є дієві інструменти для захисту:

• якщо вам виписали штраф, негайно розпочинайте процедуру оскарження ППР. Тим паче, що наявність відкритого оскарження блокує процес «узгодження» на досить тривалий період;
• моніторте ЄДРСР та Кабінет у електронному суді. Відстежуйте інформацію про позови ДПС; 
• якщо ДПС вже подала позов про стягнення — відразу надайте суду ухвалу про відкриття провадження щодо оскарження ППР;
• нагадуйте судам про обов'язок дослідити всі докази. Залишення судом без уваги ваших аргументів при оскарженні рішень ДПС — це пряма підстава для скасування судового рішення в касаційному порядку.

Поки триває судове оскарження ППР, визначене ним грошове зобов’язання вважається неузгодженим, а отже, не набуває статусу податкового боргу та не підлягає примусовому стягненню. Тому для платника важливо своєчасно звернутися до суду та не допустити початку процедур стягнення до моменту, коли спір щодо законності ППР буде вирішено.

Щоб мінімізувати ризики виникнення податкового боргу, рекомендуємо дотримуватися таких практичних кроків:

• якщо ви отримали відмову за адміністративним оскарженням ППР, не чекайте 10 днів. Подавайте позовну заяву в перші дні після отримання відмови;
• Дублюйте сповіщення ДПС. Попри те, що позови подаються через «Електронний суд», обов’язково надсилайте ДПС повідомлення про подання позову. Це не змінить алгоритм обліку в ІКП, але притримає податківців у бажанні вживати заходи з примусового стягнення (опис майна, арешти);
• якщо борг все ж з’явився, невідкладно подавайте звернення щодо недостовірності даних у меню «Стан розрахунків з бюджетом» приватної частини Електронного кабінету. ДПС рекомендує робити саме так;  
• якщо орган ДПС відмовляється коригувати показники ІКП та скасовувати безпідставно нараховану пеню, звертайтеся зі скаргами до ДПСУ або суду. Судова практика у переважній більшості стає на бік платників податків, визнаючи такі дії ДПС протиправними.

Де почитати більше про судове оскарження ППР? 

• Скарга до ДПС зіграла проти ТОВ – позиція Верховного Суду про строки оскарження податкових рішень 
• Оскарження результатів контрольної закупівлі: алгоритм дій та нові судові строки-2026 
• Які строки оскарження в суді ППР: нагадування від ДПС  
• Строки оскарження податкового повідомлення-рішення