Закінчення контракту держслужбовця під час лікарняного: що вирішив Верховний суд

Національна асоціація адвокатів України розповіла, що відповідь надав Верховний Суд у справі №380/22484/24 (постанова від 29.04.2026). Він виходив із того, що сама собою тимчасова непрацездатність не є підставою для поновлення на посаді, якщо строк контракту об’єктивно закінчився і існувала законна підстава для припинення державної служби.

Водночас перебування особи на лікарняному має значення для визначення дати припинення служби. Якщо особу звільнено у період тимчасової непрацездатності, порушення відповідної гарантії усувається шляхом зміни дати звільнення, а не шляхом поновлення на посаді.

Тож Верховний Суд змінив дату звільнення на перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності. Такий підхід має безпосереднє значення для визначення майбутніх вимог у суді. Якщо підстава для припинення державної служби залишається законною, а порушення полягає саме у визначенні дати звільнення, вимога про поновлення на посаді не відповідає характеру встановленого порушення.

Відповідно, виникає питання і щодо середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Верховний Суд дійшов висновку, що у разі зміни дати звільнення середній заробіток за час вимушеного прогулу не підлягає стягненню, оскільки відсутня ситуація вимушеного прогулу в розумінні ст. 235 КЗпП. Тобто період, протягом якого особа не виконувала службові обов’язки у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, не може автоматично розглядатися як вимушений прогул.

Окремо у цій категорії спорів необхідно оцінювати вплив воєнного стану. У справі, що розглядається, позивач посилався на Закон від 15.03.2022 №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». ВС відхилив цей аргумент у контексті спірної підстави, оскільки ст. 5 цього Закону регулює звільнення з ініціативи роботодавця. Натомість припинення державної служби у зв’язку із закінченням строку контракту за ст. 85 Закону «Про державну службу» таким звільненням не є.

Тому для захисту принципово важливо встановити юридичну природу припинення державної служби, а вже після цього визначати, які гарантії підлягають застосуванню. Практично це означає необхідність перевірити:

• чи дійсно закінчився строк контракту;
• яка саме підстава припинення державної служби зазначена в наказі;
• чи перебувала особа на тимчасовій непрацездатності на дату звільнення;
• порушення стосується самої підстави припинення служби чи лише дати звільнення;
• який спосіб захисту відповідає характеру порушення;
• чи є правові підстави для вимоги про стягнення середнього заробітку.

Отже, сам факт звільнення під час лікарняного не означає, що особа має бути поновлена на посаді. У кожній конкретній справі необхідно оцінити законність підстави припинення державної служби, дотримання гарантій щодо дати звільнення та належний спосіб судового захисту.