Суть справи.За результатами проведеної перевірки органом ДПС установлено, що ТОВ «П» безпідставно відобразив зобов’язання з ПДВ, які виникли при продажу риби, у спеціальній (скороченій) декларації, оскільки підприємством не здійснюється вирощування риби, а отже, суб’єкт господарювання не має статусу сільськогосподарського товаровиробника та не підпадає під дію п. 11.29 ст. 11 Закону про ПДВ.
На думку платника податків, винесене органом ДПС податкове повідомлення-рішення, яким визначено зобов’язання з ПДВ та застосовано штрафну (фінансову) санкцію, є протиправним, оскільки ТОВ «П» діє у сфері промислового рибальства, здійснює вилов, переробку, продаж риби (морепродуктів) та фактично має право на податкові пільги щодо несплати до бюджету зобов’язань з ПДВ відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону про ПДВ.
Рішення суду.ВАСУ, підтримуючи позицію податкового органу, зазначив таке. За результатами проведеної перевірки ТОВ «П» органом ДПС складено акт і прийнято податкове повідомлення-рішення, яким визначено зобов’язання з ПДВ та застосовано штрафну (фінансову) санкцію.
Не погоджуючись із такими діями податкового органу, ТОВ «П» звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення.
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позов ТОВ «П» задоволено.
Висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову вмотивовано тим, що позивач як сільськогосподарський товаровиробник правомірно на підставі п. 11.29 ст. 11 Закону про ПДВ не сплатив до бюджету податкові зобов’язання з ПДВ, а зарахував на спеціальний рахунок ПДВ з операцій з продажу товарів (послуг) власного виробництва.
Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням п. 11.29 ст. 11 Закону про ПДВ, орган ДПС оскаржив їх до суду касаційної інстанції.
За результатами розгляду касаційної скарги податкового органу ВАСУ дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суд установив, що фактичною підставою виникнення предмету спору стала суперечність між контролюючим органом та платником податку щодо застосування податкової пільги, визначеної п. 11.29 ст. 11 Закону про ПДВ.
Нормою зазначеного пункту зупинено до 01.01.2007 р. дію п. 7.7 ст. 7, пунктів 10.1 та 10.2 ст. 10 цього Закону у частині сплати до бюджету ПДВ за операціями з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з постачання переробним підприємством молока та м’яса живою вагою, що здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, у яких сума, одержана від сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50% загальної суми валового доходу підприємства.
Відповідно до ст. 81 Закону про ПДВ суб’єктом права на отримання спеціального режиму оподаткування є будь-яка юридична чи фізична особа, яка провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства, лісового господарства, рибальства, з обробки чи переробки виробленої нею такої продукції, а також надання супутніх послуг, визначених цією статтею (сільськогосподарське підприємство), правомочним суб’єктом у правовідносинах, які регулюються п. 11.29 ст. 11 Закону про ПДВ, сільськогосподарським товаровиробником.
Згідно зі ст. 1 Закону №2238 сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) -- це вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов’язана з біологічними процесами її вирощування, призначена для споживання у сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі; сільськогосподарський товаровиробник -- це фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією; сільськогосподарське підприємство (включаючи селянське (фермерське), рибальське та рибницьке господарство) -- юридична особа, основним видом діяльності якої є вирощування та переробка сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації якої становить не менше 50% загальної виручки.
Отже, законодавець розмежовує поняття «сільськогосподарський товаровиробник» та «сільськогосподарське підприємство». При цьому визначальним критерієм такого розмежування є здійснення діяльності з вирощування сільськогосподарської продукції як ознака сільськогосподарського виробництва.
Під час судового розгляду встановлено, що ТОВ «П» здійснювало діяльність з промислового рибальства, переробки та реалізації риби (морепродуктів), виловлених відповідно до лімітів, установлених Укрдержрибгоспом. Водночас ТОВ «П» не займалось вирощуванням риби (рибництвом), а отже, суд касаційної інстанції доходить висновку, що у позивача немає підстав для використання податкової преференції, визначеної п. 11.29 ст. 11 Закону про ПДВ.
За таких обставин податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом обґрунтовано та відповідно до податкового законодавства.
Враховуючи викладене, ВАСУ касаційну скаргу органу ДПС задовольнив, прийняті у справі рішення судів попередніх інстанцій скасував та у задоволенні позову ТОВ «П» відмовив.
