Зміну юрадреси госпсуб'єктами у нашій країні можна прирівняти фактично до стихійного лиха. Адже з моменту, коли відповідні зміни вносяться до ЄДР та потрапляють до податкового органу, починається справжня боротьба за місце під сонцем. При цьому не зрозуміло, хто більше та у чому зацікавлений — податковий орган у зборі надходжень чи платник податків, який прагне отримати нове Свідоцтво платника ПДВ та зрозуміти, куди ж тепер подавати податкову звітність.
Тривалий час ми були свідками того, що Закон про держбюджет встановлював досить жорсткі правила зміни податкової адреси та, відповідно, місця реєстрації платником податків — у разі зміни до 31 грудня поточного бюджетного року платник перебуває на обліку в податковому органі за старою адресою.
Проте на сьогодні за чинним ПКУ податкові органи отримали законне право маніпулювати платниками податків, бо за правилами пп. 10.1.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Мінфіну від 09.12.2011 р. №1588 (далі — Порядок №1588), у разі зміни юрадреси платник продовжує перебувати за попереднім місцем реєстрації ще місяць після закінчення процедур судового чи адміністративного оскарження та за умови прийняття рішення на користь платника.
Отже, якщо платник податків вирішив змінити адресу, то результати перевірки не варто оскаржувати, інакше — вся процедура зміни адреси реєстрації госпсуб'єкта.
Зрозуміло, що така поведінка податкової служби навряд чи сподобається комусь із платників. Вона, зокрема, обмежує їхні права на самостійне прийняття рішення щодо місця здійснення госпдіяльності, так й на оскарження дій чи рішень податкових органів.
Один із сумлінних платників податків, якого відмовилися знімати з реєстрації та передавати справу до нового місця обліку саме через наявність численних справ у суді, спробував спочатку отримати відповідні роз'яснення від податкових органів, а вже згодом звернувся до суду з позовом, яким попросив визнати незаконним пп. 10.1.4 Порядку №1588.
До цього спору в суді долучилися як головний державний податковий орган, так і Мінфін, пояснення у суді яких свідчили про те, що оспорювана норма лише доповнює приписи п. 66.3 ПКУ, вона у незмінному вигляді дожила до наших часів. До речі, ця норма, говорячи про порядок зміни місця реєстрації платника через зміну юрадреси, не потребує закінчення будь-яких процедур оскарження, документальної перевірки чи повернення надміру сплачених платежів.
Тож постає цілком логічне запитання: чи немає тут перевищення повноважень Мінфіном щодо встановлення нових прав та обов'язків для платників податків, які не передбачені ПКУ?
Зрозуміло, що ця справа наразі прямує на розгляд до ВАСУ, проте слід сказати, що суди першої та апеляційної інстанції були одностайні у своїх висновках — прямо перевищення вони все-таки не визнали, але вказали на те, що ані в Податковому кодексі України, ані в будь-якому іншому законі України не передбачено обмежень для проведення процедури зняття з податкового обліку за попереднім місцем реєстрації та взяття на облік за новим місцезнаходженням платника податків.
Суди визнали підпункт 10.1.4 Порядку №1588 незаконним.
Таким чином, у разі зміни платниками податків юрадреси після 25.06.2013 р. податкові органи не мають права відмовляти у знятті з реєстрації за попереднім місцем обліку, посилаючись на наявність судових спорів між ними у суді чи з інших, наведених у цьому пп. 10.1.4 Порядку №1588, підстав (Київський апеляційний адміністративний суд, ухвала від 25.06.2013 р. Справа №2а-3962/12/2670).