В одному із судових рішень ВСУ пролунала фраза: “...встановлюючи обмеження щодо реалізації певного асортименту товару у окремих закладах в нічний час, відповідач діяв, перш за все, в інтересах територіальної громади, від якої ним було отримано ряд звернень щодо порушення тиші біля житлових будинків, підвищення криміногенної ситуації, що пов'язано з роботою нічних закладів торгівлі та продажем в них алкогольних напоїв. ...”.
*Ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 р. №9104/86364/11
Яке значення це має для продавців алкоголю?
Справа в тому, що в деяких населених пунктах (наприклад, Львові, Хмельницькому, Луцьку, Тернополі тощо) міськими радами введені часові обмеження на продаж алкоголю з 22.00 вечора до 10.00 ранку. Переважно, страждають від цієї заборони супермаркети та магазини, які мають ліцензію на роздрібну торгівлю алкоголем.
Звісно, власники таких торговельних закладів “добровільно-примусово” підтримали цю ідею, навіть якщо й розуміли, що такі обмеження далеко їм не на користь. Вже не кажучи, що це прямі порушення прав споживачів... Але чи мали місцеві ради право накладати таке обмеження? ВСУ дійшов до висновку, що ні. Водночас місцеві ради не поспішають відмінити обмеження в часі на торгівлю алкоголем. Чому?
Нагадаємо, що з 2010 року заборонити або обмежити споживання пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та куріння тютюнових виробів сільські, селищні та міські ради в межах відповідної адміністративної території можуть лише на час проведення масових заходів (ч. 9 статті 15-2, ч. 3 статті 15-3 Закону №481). Також, у ч. 1 ст. 15 -2, ч. 1 ст. 15-3 Закону №481 наведений вичерпний перелік місць, де забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів. Відповідний перелік міститься й у п. 9 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями. При цьому, в жодному з них не визначено, що такі місця може визначати орган місцевого самоврядування чи встановлювати постійну заборону, чи обмеження на продаж алкоголю.
Тобто за основним законом, який регулює торгівлю алкоголем, в місцевих рад прав накладати інші обмеження немає. Втім, варто з'ясувати, можливо сільські, селищні та міські ради в межах відповідної адміністративної території можуть встановлювати постійну заборону чи обмеження на вживання алкоголю за іншими нормативними документами?
Загальна і виключна компетенція сільських, селищних, міських рад встановлена статтями 25, 26 Закону №280. Перелік повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв’язку встановлено ст. 30 Закону №280.
Згідно з пп. 4 п. «б» ст. 30 Закону №280 до делегованих повноважень зазначених рад належить встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності.
В результаті, значна кількість претензій від споживачів не надто вплинула на спори з міськими радами в судах (останні переважно підтримували позицію органів місцевого самоврядування**). Тобто, власники супермаркетів, інших магазинів, які торгують алкоголем, погодились з цим та підтримали таке рішення місцевих органів, навіть незважаючи на те, що такий продаж не зовсім узгоджувався з графіком роботи таких закладів. Скажімо, якщо магазин розпочинав роботу о 9 год ранку, то щоби не порушувати заборону на продаж алкоголю, відповідні зміни були внесені навіть до РРО (до 10 години ранку не друкуються касові чеки на алкоголь).
**Ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 р. №9104/86364/11, від 14.05.2014 р. №80096/12/9104, постанова від 21.11.2013 р. №9104/25241/10.
Але були й інші — ті, що через суди доводили, що споживач може вільно скористатись правом на придбання алкоголю в нічний час в закладах ресторанного господарства, що відповідає праву споживача на вільний вибір товарів та послуг (Ухвала ВАСУ від 01.10.2015 р. №К/800/31463/15).
І ось тепер ВСУ у постанові від 24.05.2016 р. №21-873а16 вказує на те, що:
по-перше, до повноважень органів місцевого самоврядування належить виключно встановлення режиму роботи суб’єктів господарювання,
по-друге, встановлення органом місцевого самоврядування постійної заборони (обмеження) щодо торгівлі алкогольними напоями виходить за межі наданих йому Законом №280 повноважень.
Тому, враховуючи цю позицію ВСУ, закладам громадського харчування, які не виконуватимуть рішення сільської, селищної чи міської ради та продаватимуть алкоголь у будь-який час доби (в межах режиму роботи самого закладу), можна вже не чекати з острахом штрафу в сумі 6800 грн (абз. дев'ятий ч. 2 ст. 17 Закону №481) або анулювання ліцензії.
Звісно, одне рішення ВСУ не вирішує усієї проблеми із такими заборонами. На жаль, в Україні не діє прецедентне право, а тому це рішення зможe застосувати лише сторона позову, щодо якого це рішення винесене. Та все ж таки добре, що така постанова ВСУ нарешті з’явилася, адже це інструмент для боротьби з бюрократичним свавіллям та корупцією. Якщо ним не користуватися, змін в країні не буде. Його можна і потрібно використовувати як аргумент на захист у майбутніх позовах, за якими, для більшої ефективності, слід вимагати не тільки скасування штрафів незаконно постраждалим суб’єктам господарювання, а й анулювання таких незаконних рішень місцевих рад.