Випадок перший: договір із субпідрядником укладено раніше, ніж договір із замовником послуг
В цій судовій справі Платник уклав з Контрагентом договір про надання послуг. Цей договір датований 21 листопада. Дата договору має значення, адже контрагент власними силами не міг впоратися зі завданням Платника та найняв Підрядника для допомоги.
Проте договір між Контрагентом та Підрядником укладений 14 листопада, тобто за тиждень до підписання договору між Контрагентом та Платником. В тому числі на цій підставі ДФС та, навіть, суд апеляційної інстанції дійшли висновку про нереальність операції.
Податківці посилалися на те, що «договір про виконання робіт із Підрядником Контрагент уклав на 7 днів раніше, ніж Позивач (Платник) підписав договір про виконання таких робіт з Контрагентом».
Тобто, на думку податківців, Контрагент не міг за тиждень до укладання договору з Платником знати, що йому знадобиться Підрядник для виконання такого договору. Тому Контрагент не міг підписати договір з Підрядником за тиждень до укладання договору з Платником.
ВАСУ не погодився з такою логікою та в ухвалі від 21.06.2017 р. зазначив: «суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що за звичаями ділового обороту підписанню договору передують переговори, за наслідками яких навіть вже до дати підписання договору виконавець вживає дії, які б сприяли якомога швидшому виконанню взятих за результатами переговорів зобов'язань.
Відтак укладення договору контрагентом позивача із ТОВ «ПМ-Груп Лімітед» ще до підписання договору із позивачем жодним чином не може спростувати факт виконання робіт.
До того ж, чинне законодавство не пов'язує реальне здійснення операцій з фактом підписання договору, адже сам по собі договір лише вказує про наявність зобов'язань, а не про їх реальне виконання».
Випадок другий: місце відвантаження товару не співпадає з адресою постачальника
В іншій судовій справі Позивач уклав договір поставки зернових з Контрагентом. ДФС зазначила, що місцем реєстрації Контрагента є Одеса. Але незважаючи на це, Контрагент здійснював поставку товару з іншого місця, а саме з Кіровоградської області, хоча ніякими складськими приміщеннями для зберігання товару Контрагент в тому місці не володів.
ВАСУ в ухвалі від 12.04.2017 р. зазначив: «вказане не свідчить про порушення позивачем правил податкової дисципліни, адже чинне законодавство не зобов'язує платника податків постачати товар саме зі свого місця реєстрації; за звичаями ділового обороту поставка товару може здійснюватися з відповідної адреси і без володіння (в тому числі і без оренди) складськими приміщеннями, наприклад, в разі здійснення поставки товару шляхом його перепродажу».
Випадок третій: відрядження директора до місця укладання договору
В цій судовій справі Позивач уклав з Контрагентом договір купівлі-продажу ріпаку. Серед іншого, податковому органу не сподобалося, що у Платника відсутні докази відрядження свого керівника до Одеси для підписання договору, адже місцем укладання договору є саме Одеса, а місцем реєстрації Платника - інше місто України.
З такими висновками погодилися навіть дві перші судові інстанції, проте Вищий суд скасував такі рішення.
ВАСУ в ухвалі від 14.12.2016 р. зазначив: «Чинне законодавство не зобов'язує укладати суб'єктів господарювання договори із безпосереднім виїздом посадових осіб за місцем розташування підприємства-продавця; за звичаями ділового обороту суб'єкти господарювання можуть укладати договори шляхом виїзду посадових осіб продавця за адресою покупця, а також й шляхом підписання з майбутньою передачею такого договору іншій стороні поштою, кур'єром та ін. Таким чином, відсутність документів, що підтверджують факт перебування посадових осіб позивача у відрядженні до місця розташування підприємств-продавців, не може жодним чином спростувати реальність господарських операцій з поставки товару».
Отже, звичаї ділового обороту відіграють суттєве значення при розгляді судових спорів з податковими органами. Якщо ДФС визнає операцію нереальною через відсутність документів про оренду складу або наказів про відрядження чи через «передчасне» залучення субпідрядників, такі ППР потрібно оспорювати у судовому порядку. Адже така практика відповідає звичаям ділового обороту і суди будуть це враховувати під час вирішення справи по суті.