Не встигли розрахуватися за товар чи послугу або втратили підтверджуючи документи про факт оплати? Для фіскальної служби це ознаки, які свідчать про нереальність господарської операції. Як наслідок – маємо донарахування податків і штрафів. Але судова практика доводить, що неперерахування коштів за договором не є підставою для визнання операції безтоварною.
Позитивні для платника судові висновки
Ось один з практичних випадків. Платник податків (юрособа) уклав з контрагентом договір про надання інформаційних послуг з підготовки тендерної документації для участі в конкурсних торгах на будівництво районного будинку культури. На підтвердження виконання зазначеного договору, Платник надав копію договору, протокол узгодження договірної ціни та акт прийому-передачі наданих послуг. Проте він не надав доказів оплати послуг, отриманих від контрагента.
Через це ДФС не визнала витрати Платника на інформаційні послуги, збільшила фінансовий результат Платника та зобов’язала сплатити податок на прибуток і штрафні санкції.
Вищий адміністративний суд не погодився с висновками ДФС і в ухвалі від 22.11.2017 р. №К/800/19651/17 зазначив: «Відсутність доказів здійснення перерахування грошових коштів в рахунок оплати отриманих послуг на виконання зобов'язань (відповідні банківські виписки, платіжні доручення) не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер спірних господарських операцій, а лише свідчить про неналежне виконання позивачем фінансових зобов'язань за Договором».
Таким чином, при розгляді цієї справи суд розділив дві, непов’язані між собою, проблеми. Порушення умов договору щодо оплати послуг не свідчить про ухилення платника від сплати податків (публічне право) та не доводить порушення ним податкового законодавства.
Проте слід зазначити, що не завжди суд стає сторону платника податків. Особливо це стосується підприємців, які визнали витрати з придбання товарів/послуг до їх фактичної оплати. В цьому випадку йдеться вже не про те, що операція була нереальною. А про те, що, на думку податківців та суду, визнавати витрати такий підприємець має лише після того, як товари/послуги будуть оплачені.
Негативні для платника судові висновки
В іншій судовій справі (Ухвала ВАСУ від 07.02.2017 р. №К/800/41814/14), а саме у спорі фізичної особи-підприємця з фіскальною службою, Вищий адміністративний суд став на бік контролюючого органу.
В цій ситуації Платник (фізособа – підприємець) відніс до витрат вартість придбаних, проте не оплачених постачальникам, товарів. Таким чином, придбані Платником товари, що взяли участь у розрахунку чистого оподатковуваного доходу, є отриманими платником, однак їх оплата не відбулася. Податківці, які у всіх своїх роз’ясненнях наполягають на тому, що такі витрати мають визнаватися за «касовим» методом (лише після оплати), із визнанням підприємцем витрат не погодилися, донарахували ПДФО та застосували до підприємця штрафні санкції.
Платник, оскаржуючи повідомлення-рішення органу ДФС, посилався на пп. 17.1.3 ПКУ, а саме: право платника самостійно обирати метод ведення обліку доходів і витрат, якщо інше не встановлено ПКУ.
При цьому, відповідно до п. 177.2 ПКУ, об'єктом оподаткування ПДФО є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Підприємець вважав, що документів про отримання придбаних товарів достатньо для документального підтвердження витрат на їх придбання. Однак суд із цим не погодився, і підтримав позицію податківців.
На думку суду, документальне підтвердження витрат такими первинними документами, як видаткова накладна чи акт виконаних робіт, не дають права ФОП на загальній системі оподаткування зменшувати свій дохід.
Враховуючи вищевикладене, суд зробив наступний висновок: право враховувати витрати виникає тільки після того, як такий товар буде оплачений та підтверджений належним первинним платіжним документом.
Таким чином, приймаючи до уваги неоднозначну судову практику, кожному платнику самому вирішувати: чи доводити суду, що порушення умов договору не свідчить про несплату податків, чи вчасно здійснювати оплату за отримані товари та послуги і не давати приводів фіскальній службі для складання податкових повідомлень-рішень.