Позиція ДФС
ДФС визначила таку винагороду агента, як дохід, отриманий нерезидентом з джерелом походження з України у вигляді процентів.
А згідно з пп. «а» пп. 141.4.1 ПКУ проценти, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, є доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України. Такі доходи оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними пп. 141.4.2 ПКУ. Тобто:
- або за ставкою 15% при виплаті,
- або за ставкою і правилами, встановленими міжнародними договорами, ратифікованими ВРУ, що є чинними на території України.
Позиція Верховного суду
Верховний Суд не погодився з такими висновками (постанова ВС від 27.03.2018 р. у справі № 818/47/17).
Він зазначив, що агентська винагорода не є процентами у розумінні ст. 141 ПКУ.
Відповідно до пп. 14.1.206 ПКУ, проценти - це дохід, який сплачується позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.
Платежі за іншими цивільно-правовими договорами, незалежно від того, встановлені вони в абсолютних цінах або у відсотках суми договору, не є процентами.
Тому пп. «а» пп. 141.4.1 ПКУ в даному випадку не застосовується.
При цьому згідно з пп. «з» пп. 141.4.1 ПКУ, оподаткованим доходом нерезидента є агентська винагорода, отримана від резидентів, стосовно агентських послуг, наданих нерезидентом на території України на користь резидентів. Але, оскільки агент надавав послуги резидентові не на території України, даний пункт також не підлягає застосуванню.
Отже, податківці були неправі, а резидент-замовник не повинен оподатковувати таку винагороду при її виплаті агенту-нерезиденту. Такий висновок зробив ВС у постанові від 27.03.2018 р. у справі № 818/47/17.