Постанова ВС від 28.03.2019 р. №653/3230/14-ц
На ГЛ тижневика «Дебет-Кредит» доволі часто лунають дзвінки від підприємств по питаннях утримання аліментів, в т.ч. на момент звільнення чи у разі виплати заборгованості із зарплати за судовими рішеннями. Ось маємо цікавий приклад з судової практики.
Закон про дії підприємство, яке отримало постанову державного виконавця
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону №1404 підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи – підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, – до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи – підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
Відповідно до ч. 6 ст. 71 Закону №1404 у разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи – підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця.
Якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, підприємство, установа, організація, фізична особа – підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів.
За приписами ч. 2 ст. 69 Закону №1404 у разі припинення перерахування коштів стягувачу підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи – підприємці не пізніш як у триденний строк повідомляють виконавцю про причину припинення виплат та зазначають нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме.
Загалом ніби все зрозуміло. Але, справа в тому, що у коментованій справі спір виник через те, що при звільненні працівнику сплатили не всі кошти, які належали до виплати. Працівник звернувшись до суду, отримав для себе позитивні рішення про стягнення заборгованості по зарплаті з підприємства. При цьому, виплачуючи суму заборгованості, жодних аліментів під час підприємство звичайно ж, не утримало та у виконавчу службу не перерахувало.
На думку працівника, виконавча служба мала би проконтролювати цю виплату аліментів та поскаржився на бездіяльність державного виконавця до суду.
Але, чи насправді державний виконавець мав це зробити? А можливо це обов’язок підприємства – стягнути суму аліментів при виплаті заборгованості з зарплати за судовим рішенням?
Відразу зауважимо, що коментована нами судова справа врахувала попередні норми Закону про виконавче провадження, однак на сьогодні аналогічні норми прописані й у чинному Законі №1404.
Аліменти та заборгованість підприємства по зарплаті
В даному випадку, ми маємо два судових рішеннях: одним стягуються аліменти як періодичні платежі щомісяця з зарплати, інших доходів, які виплачуються роботодавцем. Іншим – одноразова виплата заборгованості за рішенням суду. Відтак, маємо різні судові рішення та різні виконавчі провадження.
За приписами ч. 3 ст. 68 Закону №1404 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі – підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Відтак, при стягненні заборгованості по зарплаті за судовим рішенням, підприємство при виплаті цієї суми не утримує аліментів. Позаяк, при звільненні працівника воно надіслало державному виконавцю повідомлення, де вказується про припинення стягнення та причину (звільнення), а також, якщо таке відомо, інформацію про нове місце роботи.
Тому, у разі, коли те ж саме підприємство виконує судове рішення по виплаті заборгованості по зарплаті, то воно сплачує всю присуджену суму без утримання сум аліментів. Адже, на момент такої виплати колишній працівник вже не працює на цьому піприємстві.
Коли ж ми говоримо про виконання постанови державного виконавця про стягнення аліментів, то факт звільнення та отримання державним виконавцем повідомлення вказують на наступні дії такого виконавця: постанова про стягнення сум аліментів направляється вже новому працедавцю і відповідне стягнення здійснюється вже за новим місцем роботи.
Якщо таке не відоме – про надання інформації державному виконавцю про нове місце роботи має потурбуватись сама фізособа-боржник.
При цьому, навіть у разі, якщо на попередньому місці праці й утворилась заборгованість по аліментах, вона буде стягуватись вже за новим місцем роботи разом з поточними аліментами або з самої фізособи-боржника. Інакше – державним виконавцем буде нараховуватись заборгованість (ч. 6 ст. 71 Закону №1404).
Державний виконавець не проводить перевірку сплачених сум аліментів
Нагадаємо, що у коментованій нами справі контроль за правильністю розрахунку, на думку колишнього працівника підприємства, покладено саме на державного виконавця.
По факту, приписи ч. 3 ст. 18 Закону №1404 дійсно надає право державному виконавцю проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами – підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників.
ВС з приводу дійшов до таких висновків: державний виконавець не наділений повноваженнями щодо своєчасності та правильності нарахування підприємством заробітної плати, з якої проводиться відрахування аліментів, а лише контролює правильність відрахувань із нарахованої заробітної плати боржника та своєчасність і повноту перерахувань коштів у рахунок аліментів на користь стягувача. Останнє підтверджується щомісячним звітом, який подається підпримством державному виконавцю.
Загалом, цей висновок має право на існування й при застосуванні норм чинного Закону №1404.
Так, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 71 Закону №1404 виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі, зокрема, надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи – підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи.
Жодних інших прав на здійснення перевірки обрахунку стягнутих сум чи перевірки нарахування зарплати, інших доходів такому працівнику Закон №1404 не передбачає.
Таким чином, правильність обчислення сум аліментів, які відраховує підприємство у свого працівника, та правильність обрахунку зарплати, з якої здійснюється стягнення, не може бути підставою для перевірки державним виконавцем ні під час їх стягнення, і після звільнення працівника. Факт стягнення будь-яких через суд сум зарплати чи інші коштів, які не були виплачені на момент звільнення, не змінюють ситуації.