Коментар до Постанови Шостого апеляційного адмінсуду від 05.02.2019 р. справа №2340/3006/18, Постанови Шостого апеляційного адмінсуду від 06.02.2019 р. справа №823/2577/18
Нещодавно ми писали про висновок ВС про те, що пояснення неоформлених працівників не є доказом порушень. А зараз ми розглянемо зворотну ситуацію, коли працівники оформлені, вони бажають надати пояснення на доказ відсутності порушень з боку роботодавця. Але чи прийме їх суд?
Маємо практичну ситуацію: ФОП, який за результатами інспектування органами Держпраці, отримав припис, був здивований виявленим порушенням. Серед іншого контролерами було встановлено порушення вимог ст. 106 КЗпП – ФОПом не проведено оплату надурочних годин.
В принципі, Держпраці має рацію: при ознайомлені з табелями обліку робочого часу у ФОП за березень 2017 року, виявлено, що декількома працівниками було відпрацьовано по 176 годин, при нормі 175 годин. При цьому, оплата за надурочні години, не нарахована та не оплачена відповідно до вимог ст. 106 КЗпП, що є порушенням ст. 12 Закону «Про оплату праці».
Адже напередодні свята 8 березня, який відповідно до вимог ст. 73 КЗпП є святковим днем, тому якщо працівниками було відпрацьовано вісім годин робочого часу (без скорочення на одну годину), це відповідно до вимог ст. 53, 62 КЗпП є надурочною роботою.
В результаті, на ФОПа накладено штраф в розмірі 111 690 грн.
Але ФОПом було проведено службове розслідування, за яким було складено акт. В якому комісія прийшла висновку, що запис в табелі за 07 березня 2018 року є помилкою, що підлягає виправленню шляхом закреслення і внесення достовірних даних за підписом відповідальної особи. Цей факт самі працівники можуть підтвердити і на доплату вони не претендують. Та чи зніме це штраф з роботодавця?
Що вирішила Держпраці?
Органом Держпраці було отримано відповідь на вказаний припис, а також надана пояснювальна записка — відповідальна особа, яка складала табель обліку використаного робочого часу за березень 2018 року зробила механічну помилку, скопіювавши в табель значення сусідньої графи за 06 березня 2018 року в графу за 07 березня 2018 року та не замінив дані з 8 на 7, не помітивши своєї помилки. Фактично ж працівники відпрацювали сім годин і їм нарахована та виплачена заробітна плата за фактично відпрацьований час. В суді працівники підтвердили, що відпрацювали в той день сім годин з перервою на обід, зарплата їм була нарахована і виплачена в повному обсязі та претензій до роботодавця вони не мають, що підтверджується власноручно написаними ними пояснювальними записками.
Однак для Держпраці передбачувано таке пояснення не стало підставою для скасування штрафу. І тому роботодавцю довелось йти до суду (і не раз, оскільки ми розглядаємо апеляцію).
Що сказав суд?
Апеляційна інстанція стала на бік ФОПа та скасувала нарахований штраф.
При цьому суд звернув увагу на те, що перевірку тривалості робочого часу інспекторами Держпраці було проведено шляхом візуального огляду наданих в ході інспекційного відвідування табелів обліку робочого часу ФОП в порівнянні з затвердженими нормами, що і лягло в основу висновку про порушення ним вимог ст. 106 КЗпП. Тобто, перевірка того, чи дійсно було вчинене це порушення (зокрема, шляхом співбесіди із працівниками), не проводилась. А дарма!
Висновки
На нашу думку, ФОП у коментованій судовій справі №2340/3006/18 повівся дуже правильно та надав всі докази під час розгляду результатів перевірки (постанови про накладення штрафу) в органах Держпраці.
Увага! Нагадаємо, що на відміну від припису, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Про розгляд справи суб’єктів господарювання та роботодавців письмово повідомляють не пізніше ніж за п’ять днів до дати розгляду. І лише за результатами розгляду справи про накладення штрафу, складає постанову про накладення штрафу. (п. 3, 6, 8 Порядку №509).
Тож, оскільки всі пояснення щодо виявлених порушень можуть бути подані вже безпосередньо на розгляд органами Держпраці справи про накладення штрафу.
А чи можна надавати докази вже в суді?
Деяким роботодавцям здається, що немає сенсу витрачати час на суперечки з контролерами.
По-перше, деякі виїзні інспектування відбуваються фактично "на папері". Ми говоримо про виїзні інспектування, які розпочинаютсья дзвінком керівнику чи ФОПу та закінчуються поданням копій документів, про що їм було повідомлено оп телефону або вручено при особистій зустрічі. Відповідно, про акт перевірки та зафіксовані у порушення госпсубєкт може дізнатись лише напередодні розгляду справи про накладення штрафу. Тож, навіть зясувати причини вчинення порушення та провести відповідне службове розсліування просто немає можливості (як це було зроблено ФОПом у попередній судовій справі).
По-друге, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема, наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об’єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення (пп. 3 п. 11 Порядку №295).
І якщо інспектори праці не скористались цим правом, то вони вже не можуть посилатись на відсутність доказів/пояснень під час інспектування. А той факт, що органами Держпраці за результатами інспектування та на підставі акту проводиться розгляд справи про накладення штрафу, то ніхто не зобов’язує подавати пояснення чи докази. І розраховувати на те, що орган Держпраці не визнає виявлені своїм працівником порушення під час інспектування та відмовить у прийнятті рішення про винесення постанови та стягнення штрафу, не доводиться.
Тому, можна спробувати надавати відповідні докази на спростування винесеного штрафу вже суду. Не варто забувати, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
І головне: у таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Але іноді суд буває і на боці Держпраці!
Зауважимо, що у іншій справі №823/2577/18 той самий Шостий апеляційний адмінсуд поставився критично до пояснень, які були подані лише суду, а не безпосередньо інспектору Держпраці під час інспектування чи розгляду справи про накладення штрафу.
А справа була майже аналогічною — працівники ФОПа у святковий день 02.05.2017 року вдіпрацювали 8-годинний робочий день. А копії заяв вказаних осіб, якими вони просили надати їм за роботу у святковий день інший день відпочинку, та наказу від 04.05.2017 р. №04-к, про надання на підставі цих заяв інших днів відпочинку — 19.06.2017 та 03.07.2017, були подані лише суду.
Тому, апеляційна інстанція вирішила, що ФОП штучно створив надані суду докази з метою уникнення від відповідальності, і, як наслідок, визнав їх суперечливими, сумнівними та непереконливими. А постанову про накладення штрафу — законною та правомірною.
Одне втішає, що ухвалою ВС/КАС у справі №2340/3006/18 01 квітня 2019 року було відмовлено у відкритті касаційного провадження. А ось щодо другої справи — сподіваємось, що ФОП не зупиниться та оскаржуватиме рішення апеляційної інстанції. Адже, на нашу думку, ФОП має право захищати своє право в суді всіма можливими способами. І жоден закон не обмежує його у поданні доказів саме суду, а не інспекторам.