Коментар до постанови ВС від 11.11.2019 р., справа №646/834/17
Механізм надання послуг з поводження з побутовими відходами у містах, селищах і селах визначений у Правилах, затверджених постановою КМУ від 10.12.2008 р. №1070.
Цією ж Постановою №1070 затверджено Типовий договір про надання послуг з поводження з побутовими відходами.
Проте є один цікавий нюанс.
Якщо, наприклад, у місцевій газеті чи на вебсайті місцевої влади з’явиться текст такого договору про вивезення сміття і повідомлення про обраного місцевою радою виконавця послуг з вивезення сміття на певні території, що це означатиме на практиці?
У коментованій справі практично так і сталося – споживач ознайомився з договором про вивезення сміття в місцевій газеті, але не оплачував такі послуги.
Виконавець же зі своєї сторони вважав, що він виконав всі вимоги чинного законодавства та має право на оплату послуг з вивезення сміття. При цьому він вважав, що хоча обрала виконавця місцева рада, платити за послуги йому має не місцева рада – до опублікованого публічного договору приєднались всі мешканці району!
Звісно, що в мешканців району одразу ж виникло питання: «А що, так можна було?!»
Чи достатньо публікації тексту такого договору, щоб оплачувати такі послуги як сторона договору, а у разі неоплати – отримати судовий наказ про стягнення коштів у примусовому порядку?
Особливості публічних договорів
Публічні договори мають певні особливості, зокрема,
1) суб’єктний склад: однією зі сторін такого договору обов’язково є госпсуб’єкт (ЮО чи ФОП), а другою – не конкретна визначена особа, а невизначене коло осіб,
2) гарантує інтереси споживачів товарів (робіт, послуг): рівність умов такого договору щодо всіх споживачів, за винятком тих, яким за законом надані відповідні пільги.
Тобто йдеться про відсутність права на односторонню зміну умов договору для різних споживачів та ставити їх у нерівне становище порівняно з іншими.
3) стала ціна для всіх: ціна послуг (товарів) має бути однакова (крім пільговиків за законом),
4) відсутність права на відмову: за наявності можливості надати акт послуги виконавець не може відмовити в них,
5) у разі необґрунтованої відмови виконавця від виконання робіт (надання послуг) замовник має право вимагати відшкодування збитків.
Умови публічного договору, що ставлять споживачів у нерівне становище (надають незаконні переваги одним споживачам перед іншими) або не відповідають встановленими актами цивільного законодавства обов´язковим умовам таких договорів, – є недійсними (нікчемними) і в силу ст. 215 ЦКУ.
При цьому слід пам’ятати, що недійсність окремих умов договору не означає недійсності договору в цілому (ст. 217 ЦКУ).
Фінт вухами: виконавець послуг, як переможець публічних торгів, вирішив звернутись до необмеженого кола осіб і не укладати письмові документи з кожним споживачем, а оприлюднити договір у ЗМІ чи на вебсайті.
Тим більше, що укладаючи договір за типовими умовами (Постанова №1070) виконавці звертаються до всіх мешканців району міста чи всього населеного пункту, а ціну послуги встановлюють органи місцевого самоврядування, які обирають таких виконавців за конкурсом (тендером, публічними закупівлями).
Але чи було право вибору у місцевих мешканців в цій ситуації. І якщо так, то в який момент та як. вони мали це право реалізувати?
Споживачі та публічний договір – право вибору
У коментованій нами справі суд першої інстанції критично віднісся до такого способу укладення договору на вивезення побутових відходів.
На його думку, сам факт публікації в газеті примірника договору на вивезення відходів не вказує на факт його отримання споживачами. І в цьому є своя логіка – адже довести те, що усі місцеві мешканці цю газету прочитали, неможливо.
Не слід забувати й про свободу укладення договору – за змістом ст. 6 та ст. 627 ЦКУ сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Тож, справа виконавця ці послуги запропонувати, а у місцевих мешканців, безумовно, є право від такої пропозиції відмовитись та вивозити сміття самостійно або укласти договори з іншими виконавцями.
Апеляційна інстанція погодилась з таким висновком. А от Верховний Суд – ні! Тож, шановні мешканці по всій Україні, нас в майбутньому може чекати кілька подібних сюрпризів.
Договір про вивезення ТПВ може бути публічним
ВС, на відміну від попередніх судів, вважає, що спірний договір з вивезення відходів є змішаним та містить в собі також елементи договору приєднання (ст. 634 ЦКУ).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Вивезення відходів є видом житлово-комунальних послуг, що надаються мешканцям певної адміністративно-територіальної одиниці і на ці правовідносини розповсюджується Закон «Про житлово-комунальні послуги».
Цим законом, зокрема, передбачено, що споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (ч. 3 п. 1 та п. 5 ст. 20 Закону).
ВС вважає, що такі положення Закону «Про житлово комунальні послуги» свідчать про обов`язковість договору щодо житлово-комунальних послуг для споживача та неможливість споживача відмовитись від укладання договору (за винятком випадків, встановлених законом та у порядку, встановленому законом), зокрема договору про вивезення відходів. За таких обставин, прийняття споживачем пропозиції виконавця послуг з вивезення відходів може бути у вигляді мовчання.
Отримати таку газету було обов’язково чи і це дрібниці?
Суди попередніх інстанцій вказували на те, що виконавець послуг не довів, що споживачі отримали примірник договору, ознайомилась з ним, і газета була вчасно і всім мешканцям доставлена.
Натомість ВС вирішив, що для виникнення правовідносин з вивезення побутових відходів на підставі публічної оферти (пропозиції укласти договір або приєднатись до нього) не потрібно інших доказів, ніж публікація публічного договору та відсутність заперечень з іншої сторони (з боку споживачів).
Тому, за рішенням ВС, на місцевих мешканців було покладено обовязок вносити плату за користування послугами з вивезення побутових відходів.
Поради від редакції
Що можна зробити, щоб не потрапити у таку халепу та захистити свої права?
Споживач, який побачив оприлюднений публічний договір про вивезення ТПВ у місцевій газеті чи на вебпорталі, має право протягом місяця з дня опублікування договору про вивезення відходів виконавцем послуг у ЗМІ письмово повідомити виконавця про свою відмову від укладання договору про надання послуг з вивезення побутових відходів чи незгоду з умовами опублікованого договору.
Інакше споживача буде визнано особою, що прийняла пропозицію виконавця щодо укладення договору про надання послуг з вивезення відходів, у вигляді мовчання, погодилась з його умовами та має оплачувати послуги згідно з виставленими рахунками від виконавця.
При цьому слід уважно вивчити текст договору. Як правило, у ньому має бути зазначено, яким чином споживачі можуть заперечити проти цього договору.
Чи можна висловити заперечення у вигляді коментарів до тексту договору, розміщеного на сайті місцевої ради?
Так, можна. Але спрацює це лише в тому випадку, коли у договорі буде прямо сказано, що заперечення вислювлюються у той же спосіб, що й оприлюднення договору.
Хоча у публічних договорів є ще одна особливість: якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Отже, якщо ви вирішили боротися з таким нав’язуванням послуг, відмовлятися треба до оплати за ці послуги!
***
УВАГА!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER. Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!