Третій апеляційний адміністративний суд (справа №340/3394/19) розглянуву відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Управління Держпраці у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду в адміністративній справі за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма Маріампольська» до Управління щодо невиплати заробітної плати працівнику та інших порушень трудового законодавства.
Суд апеляційної інстанції встановив, що працівник агрофірми звернувся на Урядову гарячу лінію зі скаргою на діяльність СВК, зазначивши, що йому не виплачується заробітна плата та з інших питань трудового законодавства.
Вказане повідомлення стало підставою для проведення інспекційного відвідування, за результатами якого складено акт та припис про усунення виявлених порушень.
В акті зафіксовано, зокрема, порушення з боку позивача - невиплату зарплати за період з листопада по серпень 2019 року у розмірі 86 тисяч 320 гривень.
На підставі акта т.в.о. начальника Управління Держпраці винeсена постанова, згідно з якою на СВК накладено штраф у сумі 12519,00 грн. за порушення вимог ч. 2 ст. 115 КЗпП України (порушення строків виплати заробітної плати).
З метою перевірки виконання СВК «Агрофірма Маріампольська» вимог припису та усунення порушень трудового законодавства Управлінням проведено повторне інспекційне відвідування. Встановлено, що згідно з довідкою СВК заробітна плата працівнику за період з листопада 2016 року по серпень 2019 року не виплачена у зв`язку з небажанням цього працівника її отримувати у касі агрофірми, банківського рахунку для перерахування коштів останній не має.
Суд першої інстанції погодився з такими доводами позивача та дійшов висновку про відсутність у СВК «Агрофірма Маріампольська» об`єктивної можливості провести розрахунок та виплату заробітної плати, що свідчить про відсутність вини позивача у порушенні приписів ч. 1 ст. 115 КЗпП України.
Проте суд апеляційної інстанції дійшов іншого висновку.
Відповідно до приписів частини 1 статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць.
Відповідно до ч. 7 ст. 265 КЗпП України заходи щодо притягнення до відповідальності за вчинення порушення, передбаченого абзацами другим, третім, сьомим, восьмим, десятим частини другої цієї статті, застосовуються одночасно із винесенням припису, незалежно від факту усунення виявлених при проведенні перевірки порушень.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що в ході інспекційного відвідування встановлено факт порушення позивачем строків виплати заробітної плати, її виплата не здійснюється майже три роки, що не заперечується самим позивачем.
Вказана обставина свідчить про допущення позивачем порушення ч. 1 ст. 115 КЗпП України, що є підставою для притягнення СВК «Агрофірма Маріампольська» до відповідальності відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
Надаючи оцінку актам, складеним касиром та бухгалтером СВК про відмову працівника від отримання заробітної плати, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такі не є достатніми та належними у спростування вини роботодавця щодо невиплати зарплати. Адже, зі змісту вказаних актів вбачається, що працівник відмовлявся від отримання заробітної плати у присутності свідків, при цьому жодних даних щодо вказаних осіб та їх підписів акти не містять, так само як і дати їх складання. Належних доказів вчинення інших дій, на думку апеляційного суду, позивачем також не надано.
Тому, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржувана постанова Управління Держпраці у Кіровоградській області про накладення штрафу у розмірі 12519,00 грн. прийнята відповідачем в межах наданих законом повноважень, є обґрунтованою та правомірною.