Коментар до постанови ВС від 28.10.2020 р., справа №916/2290/18
Нагадаємо, що ч. 2 ст. 48 Закону №1404 забороняється накладення арешту на кошти:
- на рахунках платників у системі СЕА ПДВ,
- на поточних рахунках зі спецрежимом використання, відкритих відповідно до ст. 15, ст. 19-1 Закону «Про теплопостачання», до ст. 26-1 Закону «Про теплопостачання», ст. 18-1 Закону «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спецрахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, для кредитних коштів,
- на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Серед таких випадків є кошти, які будуть використовуватись на виплату зарплати, стипендій, пенсій, соціальних допомог та інших соцвиплат. НБУ зауважив, що це так звані кошти цільового призначення. Але банк може не мати технічної можливості відкрити окремий рахунок для зарахування виключно таких коштів. Отже, цілком можливо, що на одному поточному рахунку містяться кошти, які можуть бути використані як на виплату зарплати, так і на інші господарські цілі підприємства. Як у такому разі накладати арешт?
Спецрахунку з виплати з/п не існує – знімати арешт на суму з/п має виконавець
Судова практика тривалий час займала зручну для роботодавців позицію: поточні рахунки підприємств, з яких виплачується зарплата, є рахунками зі спецрежимом використання (хоча для банків це були звичайні поточні рахунки).
Оскільки виплата підприємством працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості перед іншим кредиторами підприємства. Накладення ж арешту на рахунок підприємства-боржника, який призначений для виплати заробітної плати та інших виплат його працівникам, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві.
Про це йшлося, зокрема, у постанові ВС від 27.06.2019 р. у справі №916/73/19 та у постанові від 10.10.2019 р. у справі №916/1572/19.
Проте в останній справі №916/1572/19 (про це ми писали тут) ВС додатково зазначив, що підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Отже, саме на виконавчу службу покладається обов’язок виокремлювати такі спецрахунки, призначені для виплати зарплати та податків.
Оскільки суди у більшості випадків скасовували постанови державних та приватних виконавців про накладення арешту на поточні рахунки підприємств-боржників, то банки знімали арешти з рахунків. І хоча при цьому йшлося про арешт певної суми, визначеної в судовому рішенні, підприємство-боржник з моменту зняття арешту з усього рахунку могло вільно розпоряджатись коштами на ньому до наступного арешту з боку державного чи приватного виконавця.
Так тривало довго, але ситуація змінилася.
У коментованій нами справі ВС визнав, що розблокування рахунка підприємства-боржника у повному обсязі, хоч і захищає права працівників, але водночас порушує права підприємства-кредитора, який маючи на руках судове рішення та відкрите виконавче провадження, позбавлений можливості отримати виконання судового рішення у повному обсязі.
ВС у коментованій нами справі надає роз’яснення щодо того, які саме дії слід вчинити керівнику підприємства-боржника, щоби мати можливість сплачувати зарплату/податки та забезпечити сплату коштів підприємству-кредитору. До речі, у рішенні по цій справі ВС відмовив підприємству-боржнику у повному знятті арешту з його поточного рахунка!
Дії підприємства-боржника для зняття арешту з кошів на суму з/п
Підприємство-боржник, поточний рахунок якого арештований державним чи приватним виконавцем, має вчинити такі дії:
1) подати письмову заяву до державного чи приватного виконавця з вимогою зняти арешт з рахунка на суму заборгованості по зарплаті (і, відповідно, на суму ПДФО, ЄСВ та ВЗ).
Пояснення ВС. Визнаючи зобов`язання з виплати заробітної плати пріоритетними перед іншими зобов`язаннями госпсуб`єкта, у т. ч. тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень, ВС наголошує на такому.
У разі виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт. А якщо він накладений, то підлягає зняттю.
На жаль, ВС при цьому не згадує, що відповідних повноважень не лише не передбачено Законом №1404, а й за невиплату зарплати на підприємства-боржника очікує штраф. За порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі – у розмірі 15 тис. грн (з 01.09.2020 р. мінімальна з/п становить 5 000 грн), а також кримінальна відповідальність.
Не кажучи вже про те, скільки часу слід очікувати перед зверненням з такою заявою для державного чи приватного виконавця – місяць, три чи пів року? Зарплату ж треба, щоб уникнути штрафів, виплачувати не менш ніж 2 рази на місяць!
2) якщо виконавець відмовить «зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати» - оскаржити його дії до суду.
Чи реально це виконати та чи підуть на це роботодавці?
Спрогнозуємо ситуацію на майбутнє для юросіб та ФОП.
Враховуючи вимогу ст. 115 КЗпП про виплату зарплати двічі на місяць, виходить, що керівнику доведеться звертатися до виконавця наперед для зняття арешту коштів на суму зарплати. А якщо виконавець відмовиться – оскаржувати його рішення в суді.
На нашу думку, ця ситуація зі щомісячним спілкуванням з виконавцями щодо виплати зарплати без порушення строку для більшості госпсуб’єктів виявиться цілковито неприйнятною. Не кажучи вже про самих приватних/державних виконавців, які змушені будуть витрачати левову долю свого робочого часу на перегляд власних постанов про арешт коштів на рахунку.
Але маємо судове рішення ВС, яке відтепер буде застосовуватися всіма судами при розгляді схожих спорів.
Тому, на нашу думку, вирішити цю проблему можна лише одним шляхом – врегулюванням у законі.