Фабула судового акту: До уваги пропонується актуальна позиція ВС щодо критеріїв реальності господарських операцій.
Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень – рішень.
Контролюючим органом було зазначено, що господарські операції позивача з його контрагентами не спричинили настання реальних правових наслідків.
Такий висновок зроблений оскільки:
- згідно інформації наданої іншими контролюючими органами та інформації, що міститься в інформаційних базах ДФС неможливо підтвердити факт постачання товарів на користь позивача та подальше постачання таких товарів від позивача, оскільки його контрагенти не знаходять за юридичною адресою, змінюють місце обліку в контролюючих органах, не мають трудових, матеріальних ресурсів для проведення господарської діяльності, не звітують до контролюючих органів;
- надані позивачем товарно-транспортні накладні оформлені з недоліками, не містять інформації щодо навантажувально – розвантажувальних робіт, не вказані конкретні адреси.
Позивач зазначив, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.
Позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій було надано копії документів, зокрема, договори, специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, виписки по рахунку у банку, довіреності, книга обліку виданих довіреностей, оборотньо-сальдові відомості.
Позиція ВС:
У цій справі ВС підтримав позицію платника податків щодо незаконності податкового повідомлення-рішення та зробив ряд висновків, зокрема:
– деякі помилки в документах чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв’язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).
– підтримано позицію щодо того, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об’єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
– відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.
- не зазначення в товарно – транспортних накладних певної інформації, зокрема щодо проведення навантажуваньно – розвантажувальних робіт, не може свідчити про відсутність самого факту перевезення придбаних позивачем ТМЦ.
- висновки про відсутність реальності господарських операцій з огляду на відсутність у контрагентів трудових та матеріально – технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу наданої іншими контролюючими органами податкової інформації та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, зокрема і щодо неподання контрагентами податкової звітності, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь – які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються.