Формальні неточності в документах, які не породжують юридичних наслідків, не можуть бути, за загальним правилом, доказом невідповідності документів вимогам Конституції та законів України, та підставою для відмови державного реєстратора у проведенні реєстраційної дії. Відповідну правову позицію сформував Верховний Суд у рішенні по справі №127/12200/20 від 27.04.2021. Розповідає Юрліга.
Суть справи: позивач звернувся з позовом до державного реєстратора, у якому просив:
-
визнати протиправним рішення про відмову у проведенні державної реєстрації;
-
зобов'язати відповідача здійснити реєстраційну дію і провести актуалізацію реєстраційних дій в ЄДР щодо юридичної особи (приватного підприємства), відповідно до поданих документів.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач, як засновник та власник ПП, звернувся до відповідача для проведення реєстраційної дії "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах". При цьому було подано всі необхідні документи, оформлені належним чином, однак позивач отримав відмову у проведенні реєстрації.
Місцевий суд позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував рішення (повідомлення) державного реєстратора про відмову у проведенні державної реєстрації в частині зазначення про наявність підстав для зупинення розгляду документів, поданих для проведення реєстраційної дії "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах" щодо приватного підприємства. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Апеляційний суд погодився із таким висновком.
У касаційній скарзі позивач зазначив, що не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та вказує на те, що оскаржуване повідомлення про відмову у проведенні державної реєстрації, всупереч вимогам Закону N 755-IV, не містить посилання на конкретну норму (пункт, статтю) законодавства із зазначенням, що саме порушено під час оформлення та подання документів, а також у вказаному повідомленні не зазначено, який саме пункт чи стаття поданого заявником документа (статуту, протоколу тощо) не відповідає нормам законодавства. Також наголошує, що відповідач вийшла за межі своїх повноважень, посилаючись у повідомленні на порушення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та Кодексу законів про працю України.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів Адміністративного суду ВС скасувала рішення судів попередніх інстанцій і прийняла нове рішення, яким касаційну скаргу задовольнила частково.
Пунктом 5 частини першої статті 28 Закону N 755-IV встановлено таку підставу для відмови у державній реєстрації як суперечність документів вимогам Конституції та законів України.
Наведені правові норми свідчать про те, що перед проведенням державної реєстрації державний реєстратор повинен пересвідчитися в достатності, належності та правильності оформлення документів, поданих заявниками для вчинення реєстраційних дій, а також встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. У разі ж встановлення невідповідності документів вимогам Конституції та законів України, реєстратор приймає рішення про відмову у державній реєстрації.
Водночас формальні неточності в документах, які не породжують юридичних наслідків, не можуть бути, за загальним правилом, доказом невідповідності документів вимогам Конституції та законів України, та підставою для відмови державного реєстратора у проведенні реєстраційної дії.
Суд вважає, що відповідачем у спірному рішенні наведено формальні підстави для відмови позивачу у проведенні реєстраційних дій, а саме з посиланням на положення статті 241-1 КЗпП України та прийнято рішення, яке не відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, а саме, непропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення відповідача про відмову у проведенні державної реєстрації.