Коментар до Постанови ВС від 14.09.2022 у справі № 909/298/21
Всім добре відомо, що для прийняття рішень загальними зборами власників ЮО важливо дотриматись не лише кворуму (з необхідною кількістю голосів), але й встановленої статутом (установчим документом) та чинним законодавством процедури скликання таких зборів. Водночас один із власників у разі порушення його прав може оскаржити такі рішення.
Одним із важливих питань у разі оскарження рішень загальних зборів є дотримання строків давності.
І тут треба пам’ятати: строки давності для різних організаційно-правових форм (ТОВ, ТДВ, АТ, ФГ, громадські організації, творчі спілки та інші юрособи) у випадку звернення до суду є різними.
Який строк позовної давності для оскарження рішень творчої спілки?
У коментованому нами судовому рішенні йдеться про оскарження рішення загальних зборів творчої спілки. Причому про порушення права член спілки довідався 04.11.2019, а про право обирати та бути обраним до органів управління творчої спілки, щодо захисту якого звернувся до суду, лише 02.07.2020 - коли отримав довідку НСХУ №01-95-12, на підставі якої звернувся до державного реєстратора за наданням засвідченої копії Протоколу загальних (виборних) зборів від 28.12.2018 та реєстру осіб, які брали участь у цих зборах.
Окрім того, він також вказує на п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у редакції Закону №540, що набрав чинності 02.04.2020, - під час дії карантину строки, визначені ст. 257, 258 ЦКУ, продовжуються на строк дії такого карантину (карантин діє з 12.03.2020 і дотепер).
Нагадаємо, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦКУ). Відповідно до ст. 257 ЦКУ загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства (ст. 258 ЦКУ).
Суди першої та апеляційної інстанції обрахували строк звернення члена творчої спілки до суду лише в один рік, який ним був пропущений. Адже про проведення зборів він знав, його права як члена спілки офіційно поновлені 31.01.2019, що підтверджується наказом від 31.01.2019 №3.
Таким чином, член спілки не міг не знати про порушення своїх корпоративних прав, що відповідно стало наслідком порушення його права обирати і бути обраним на зборах 28.12.2018, оскільки ним вчинялися дії щодо їх захисту.
Проте право вимоги щодо визнання недійсним рішення загальних зборів від 28.12.2018, оформлене протоколом №29, слід рахувати від дня видання наказу №3, тобто з 31.01.2019 . Саме з цієї дати член спілки мав бути обізнаний про те, що він має всі права як члена організації. Відповідно, мав право звертатися до організації для надання інформації, зокрема про надання копії спірного протоколу та оскаржувати його, тож визначальним є саме момент, коли він міг довідатися про порушення свого права.
Цей позов подано до суду 07.04.2021 із пропуском строку позовної давності на звернення з таким, оскільки такий в силу вимог закону закінчився 31.01.2020.
Скорочений строк позовної давності – для кого його передбачено?
ВС категорично не погодився з таким визначенням строку позовної давності для оскарження рішень загальних зборів творчої спілки.
Відповідно до п. 8 ч. 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.
ВС зауважує, що таке доповнення з обмеженим річним строком позовної давності та сфера його застосування все ж таки обмежуються поширенням цієї норми на ТОВ та ТДВ, у т.ч. на права та обов’язки їхніх учасників.
Отже, встановлення спеціальної позовної давності до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства (яке не містить тлумачення терміна «товариство»), вказує на її застосування саме щодо оскарження рішень загальних зборів ТОВ та ТДВ, а не юридичних осіб інших організаційно-правових форм і громадських об’єднань.
Окрім того, нормою ч. 1 ст. 50 Закону України «Про акціонерні товариства» встановлено тримісячний строк для звернення акціонерів до суду з вимогами про оскарження рішень загальних зборів акціонерних товариств.
Один із суддів виклав окрему думку від 14.09.2022 у коментованій нами справі № 909/298/21.
Так, він наголосив, що в пояснювальній записці до проєкту Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (Закон про ТОВ/ТДВ) передбачено, що «проектом пропонується ліквідувати суттєву прогалину у регулюванні діяльності юридичних осіб, пов’язану із процедурою, підставами та правовими наслідками визнання недійсними рішень загальних зборів учасників». У зв’язку з цим пропонувалося внести відповідні зміни до багатьох статей ЦКУ та ГКУ, у т.ч. до ст. 258 ЦКУ, а також до ст. 17, 25, 36 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» тощо.
Щодо внесення змін до ст. 258 ЦК у зазначеній пояснювальній записці до законопроєкту про ТОВ/ТДВ передбачено, що «комплексне вирішення проблеми недійсності рішень загальних зборів з підстав процедурних порушень при їх прийнятті вимагає певного обмеження в часі ризику визнання такого рішення недійсним з тим, щоб гарантувати певну стабільність відносин як між учасниками товариства, так і між товариством та його контрагентами...».
З наведеного можна зрозуміти, що хоча відповідні зміни і було внесено на підставі Закону про ТОВ/ТДВ, який має обмежений предмет регулювання (щодо ТОВ та ТДВ), проте законодавець мав намір поширити відповідні зміни в частині річного строку позовної давності на всіх юридичних осіб (товариства).
Втім, незважаючи на різні позиції суддів самої колегії, враховуючи те, що
- зміни до ЦКУ внесено саме Законом про ТОВ/ТДВ,
- позовну давність щодо оскарження рішень АТ визначено окремо спеціальним законом,
- стаття 258 ЦКУ не містить тлумачення терміна «товариство»,
Верховний Суд дійшов висновку, що законодавцем встановлено такі строки позовної давності для вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів окремих юридичних осіб:
- один рік - для товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю;
- три місяці - для акціонерних товариств;
- три роки (загальна позовна давність) - для інших юридичних осіб та громадських об’єднань, зокрема для творчих спілок як неприбуткових професійних об’єднань у формі громадських організацій.
Такі висновки ВС наводить вже не вперше. Зокрема, у постанові від 18.03.2020 у справі №904/686/19 ВС дійшов висновку, що «оскільки скорочений строк позовної давності щодо вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства, що встановлений п. 8 ч. 2 ст. 258 ЦК, не застосовується до вимог про визнання недійсним рішення інших юридичних осіб, у тому числі рішень власників фермерського господарства…. У такому разі, оскільки інше не передбачено законом, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки».
Як перевіряють, чи строк пропущений?
У коментованому нами судовому рішення суди звертали увагу члена творчої спілки на те, що з моменту, коли він став членом спілки, він має право ознайомлюватись з усіма документами творчої спілки, рішеннями загальних зборів та іншими документами, про що прописано у статуті.
Звісно, суд у разі пропуску строку позовної давності неодмінно поцікавиться, чи існували обставини, які б не надавали можливості дізнатися про рішення загальних зборів, чи були перешкоди у доступі до документів спілки (те саме стосується й всіх інших товариств, об’єднань тощо), інші причини. А за відсутності перешкод суд може поцікавитись, чому це все не було зроблено вчасно, що може вказувати й на небажання учасника юрособи цікавитись управлінськими рішеннями та іншими документами.
Суд, як правило, поновлює пропущені строки, якщо дійсно переконається, що пропущення строку відбулося саме за наявності поважності причин. Втім, наскільки такі причин є поважними, вирішує суд самостійно та на власний розсуд у кожному конкретному випадку.
У будь-якому разі власнику-позивачу слід подбати про наявність достатніх документів та доказів, які б вказували, що строк був пропущений не з його вини, а з інших причин.