Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду підтримано висновок судів попередніх інстанцій та позицію ГУ ДПС у м. Києві у справі №640/20378/19 щодо нереальності господарських операцій з поставки будівельних матеріалів та виконання будівельних робіт.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи не є достатніми для підтвердження фактичного здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суди попередніх інстанцій зазначили, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Колегія суддів погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про те, що факт виконання ремонтних робіт у нежитлових приміщеннях саме на замовлення позивача та на виконання договору генерального підряду не підтверджується письмовими доказами, які приєднані до матеріалів справи у зв’язку з передачею цих приміщень у користування іншій особі. Одночасно на суборендаря був покладений обов'язок виконати на об'єкті оренди ремонтні роботи.
Крім того, суди попередніх інстанцій зауважили, що номенклатура і кількість будівельних матеріалів, зазначених у видаткових накладних, не узгоджується з відомостями, викладеними в актах щодо передачі матеріалів для виконання ремонтних робіт.
Доказів перевезення будівельних матеріалів, отриманих за вказаними видатковими накладними, позивачем надано не було.
Касаційний адміністративний суд зазначив, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано зауважили, що під час розгляду справи позивачем не було надано доказів фактичного отримання будівельних матеріалів і виконання ремонтних робіт, а також спричинення реальних змін майнового стану позивача у зв'язку зі здійсненням таких операцій.
Зазначені обставини сукупно з наданою контролюючим органом інформацією про діяльність контрагентів дають підстави для висновку, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем і зазначеними контрагентами не підтверджується.
Касаційний адміністративний суд резюмує, що зміст наданих позивачем документів, підхід до їх оформлення та повноти викладення інформації не дають підстав для висновку, що вони були складені у зв'язку з господарськими операціями, які фактично здійснювалися.
Таким чином, постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №640/20378/19 касаційну скаргу платника податків залишено без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій, якими відмовлено в задоволені позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень на загальну суму 5,49 млн грн, – залишено без змін.
