Коментар до Постанови ВС від 22 лютого 2023 року у справі №240/22448/20
Маємо таку (і досить поширену, на жаль!) ситуацію з практики.
У період з 02.11.2020 до 16.11.2020 посадові особи Укртрансбезпеки на підставі направлення та графіку роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю здійснювали рейдову перевірку за додержанням транспортними засобами вимог законодавства про автомобільний транспорт.
05 листопада 2020 року під час рейдової перевірки на пересувному пункті зважування було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу КАМАЗ 43143 з причепом ГКБ 8551 під керуванням водія. Причому посадові особи Укртрансбезпеки з’ясували, що вищезазначений автомобіль КАМАЗ 43143 належить на праві приватної власності зовсім іншій особі, не водію та не ФОПу, у якого такий водій працює.
У зв’язку з тим, що за результатами зважування вага ТЗ перевищувала дозволені вагові норми, на ФОПа було складено відповідний акт про перевищення нормативних вагових параметрів та застосовані штрафні санкції у розмірі 34 000 грн за порушення вимог абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» з перевищенням встановлених у п. 22-5 Правил дорожнього руху габаритно-вагових норм на понад 20% без відповідного дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових норм.
Ані водій, ані його роботодавець не відповідають за перевищення вагових норм
Водій вважає вказану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, оскільки суб’єктом відповідальності за правопорушення, передбачене в ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», є автомобільний перевізник (фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами).
Натомість згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля КАМАЗ є взагалі інша фізособа, а замовником, вантажовідправником та вантажоодержувачем вантажу згідно з ТТН є ТОВ, що свідчить про те, що автомобільним перевізником ані водій, ані ФОП не є.
Своєю чергою, як зазначає ФОП, притягнення його до відповідальності у вигляді накладення адміністративно-господарського штрафу відбулося на підставі слів водія ТЗ, який під час габаритно-вагового контролю повідомив, що працює у нього.
Укртрансбезпеки заперечує заявлені позовні вимоги у зв’язку з тим, що рух транспортного засобу здійснювався без відповідного дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами з перевищенням вагових параметрів. Окрім того, розгляд справи про порушення відбувався у присутності ФОПа, про що свідчить протокол розгляду актів проведення перевірки та жодних пояснень та заперечень щодо змісту постанови не висловлював. Документи, які підтверджували б, що він не є перевізником, ФОП не надавав.
Важливо! Виникнення цього спору пов’язане з тим, що постанову про застосування штрафу у розмірі 3 000 грн посадові особи Укртрансбезпеки винесли щодо ФОПа, який не є автомобільним перевізником вантажу, хоча на нього було оформлено ТТН. Отже, чи може такий ФОП нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт через перевищення вагових норм?
Суди попередніх інстанцій стали на бік ФОПа та скасували штраф. Чому?
Перевізник визначається за документами на перевезення вантажу
ВС звертає увагу на те, що посадові особи Укртрансбезпеки визначили ФОПа як автомобільного перевізника вантажу зі слів водія ТЗ КАМАЗ 43143 під час габаритно-вагового контролю. Принаймні саме таку інформацію (про автомобільного перевізника) зазначено в акті проведення перевірки, й саме ФОПа було запрошено на розгляд справи про порушення і щодо нього потім було винесено спірну постанову.
Проте жодного належного документа, який би засвідчував право користування транспортним засобом, тобто використання цього транспортного засобу на законних підставах, надано не було. Зважаючи на те, що власником ТЗ, його водієм і автомобільним перевізником були різні особи, жодних документів щодо тимчасового використання цього ТЗ (як-от договору оренди або тимчасового реєстраційного талону) на час винесення постанови надано не було.
У контексті наведеного вище, в Укртрансбезпеки виникає питання про те, яким чином має здійснюватися контроль, щоб встановити особу, яка – на прикладі описаної ситуації – має відповідати за порушення законодавства про автомобільний транспорт?
Надаючи відповіді на поставлені запитання перед ВС, насамперед він виходить з того, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону №2344, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.
Колегія суддів погоджується з доводами Укртрансбезпеки, що автомобільний перевізник має використовувати ТЗ для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (ст. 33, 50 Закону №2344), а не власник/користувач транспортного засобу.
Не без того, що надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) ТЗ, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності за ч. 1 ст. 60 Закону №2344. Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися), як на тому акцентує Укртрансбезпеки.
На місці здійснення габаритно-вагового контролю водій повинен пред’явити ті документи, які від нього вимагаються (ст. 48 Закону №2344). При цьому автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, лише документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення (відповідні документи зазначені для автомобільного перевірника та водія). І не передбачено обов’язкової наявності певного підтвердного документа про особу-перевізника.
Звісно, колегія суддів не заперечує того, що під час такого контролю можуть виникати ситуації, коли обсягу (переліку) наданих документів недостатньо для встановлення всіх обставин, які мають значення для настання відповідальності. Але й адміністративно-господарський штраф (за ст. 60 Закону №2344) накладається не на місці габаритно-вагового контролю. Для цього призначається розгляд справи, під час якого посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з’ясувати, зокрема, особу порушника. Адже видається очевидним, що автомобільний перевізник не може встановлюватися на основі самих лише слів водія ТЗ, які зафіксовані в акті проведення перевірки.
Особу-перевізника може підтверджувати ТТН
ВС також звертає увагу, що посадові особи, які розглядали цю справу, не звернули увагу на обставини, які мали б щонайменше дати підстави засумніватися у тому, що саме ФОП є (чи може бути) автомобільним перевізником, який має нести відповідальність за перевезення вантажу з перевищенням встановлених габаритно-вагових норм без відповідного дозволу. Приміром, варто було переконатись, що інформація про ФОПа як автомобільного перевізника не була зазначена у товарно-транспортній накладній, якою оформлено перевезення вантажу. За змістом ТТН перевізником вказано ТОВ 1, а замовником – ТОВ 2. З’ясовано також, що власником транспортного засобу, яким перевозився вантаж, є фізособа. Однак ця обставина має значення для з’ясування питання законності користування транспортним засобом для перевезення вантажу, але не особи, яка має відповідати за перевищення встановлених габаритно-вагових норм вантажу.
Щодо останнього, то ним за Законом №2344 є автомобільний перевізник, визначити якого можна на основі документів, якими підтверджується укладення договору перевезення вантажу. У цій самій справі таким документом була товарно-транспортна накладна, і це дало можливість встановити, хто є перевізник вантажу.