Хто визначає розмір окладу директора ТОВ: судова практика

Коментар до Постанови ВС від 17.05.2023 р. у справі №914/3433/21

Нагадаємо, що відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону про ТОВ/ТДВ керівник ТОВ:

1. призначається загальними зборами (чи єдиним засновником), 
2. отримує винагороду, яка затверджується загальними зборами (чи єдиним засновником).  

Отже, всім іншим працівникам підприємства розмір заробітної плати встановлює директор (й у разі, якщо це дозволено Статутом). А от собі він просто так цього зробити не може – його найняли засновники, і розмір його зарплати встановлюють засновники.

При цьому з одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається трудовий договір (контракт), який підписується від імені товариства особою, уповноваженою на таке підписання загальними зборами учасників (ч. 12 ст. 39 Закону про ТОВ/ТДВ).

Зазвичай у такому контракті встановлюється й розмір винагороди, зарплати та інших виплат (додаткова винагорода, премія, інші додаткові виплати тощо).

Зміст справи

У коментованій нами справі факт досягнення домовленості між учасником ТОВ та його керівником щодо посадового окладу зазначений у Статуті. 

А згідно з приписами п. 7 ч. 2, ч. 3 ст. 30, ч. 2 ст. 39 Закону про ТОВ та ТДВ:

1. встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства, до якого належить директор товариства (одноосібний виконавчий орган, є компетенцією загальних зборів учасників товариства, а не директора цього товариства. Вказане питання не може бути віднесено до компетенції інших органів товариства;
2. у такому випадку єдиного учасника рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників товариства, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника;
3. директор товариства подає загальним зборам учасників на затвердження штатний розпис товариства. Бо в ньому зазначено і його оклад, ставку тощо;
4. директор не може вчиняти значні для ТОВ правочини та правочини, у яких він прямо зацікавлений, без згоди загальних зборів учасників ТОВ.

Окрім того, на підставі ч. 5 ст. 65 ГКУ, ст. 8 Закону про бухоблік директор товариства (керівник) несе відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах. Отже, за правильність нарахування та виплати заробітної плати відповідає директор, і він же здійснює контроль за правильністю нарахування заробітної плати.

Директор підписував за допомогою електронного цифрового підпису та подавав до органів ДПС звітність ТОВ. Довідка ГУ ДПС у Львівській області від 21.01.2022 №178 вказує на розмір та періоди отримуваної зарплати.

Як з’ясували суди, рішенням учасника ТОВ від 21.05.2020 р. №4 особу прийнято на посаду директора товариства з 22 травня 2020 р., з покладанням на нього прав підпису документів від імені юридичної особи.

Директор ТОВ 22.05.2020 р. видав наказ за №19-к про те, що він приступає до виконання обов’язків директора з оплатою згідно зі штатним розписом.

Станом на 22.05.2020 р. у ТОВ діяв штатний розпис, затверджений та введений у дію рішенням єдиного учасника ТОВ від 28 лютого 2020 р. №3. Згідно з цим штатним розписом у товаристві існувала посада директора з посадовим окладом 13 000 грн, загальний місячний фонд заробітної плати становив 117 800 грн.

Таким чином, директор та єдиний учасник ТОВ за взаємною згодою домовились про розмір місячного посадового окладу директора товариства, який встановлено штатним розписом товариства.

Після цього та вступу на посаду директора директор 22.05.2020 р. своїм наказом №16/2-шр/2020 затвердив новий штатний розпис та ввів його в дію з 22 травня 2020 р. У цьому штатному розписі встановлено збільшення посадового окладу директора з 13 000 грн до 32 000 грн.

Звісно, це є порушенням, адже в базовому варіанті затвердити штатний розпис мали власники ТОВ, а не директор.

Отже, засновник та єдиний учасник ТОВ у Статуті прописав, що він затверджує штатний розпис ТОВ з оплатою праці директора та інших працівників. Тим самим учасник ТОВ не встановлював сталої зарплати, зміна якої вимагає скликання загальних зборів та внесення змін до договору. А передбачив можливість змінювати фонд оплати праці шляхом затвердження штатного розпису зі зміною оплати праці всіх працівників (не лише директора) за наявності певних обставин, наприклад за наявності позитивного фінансового результату та значного прибутку.

І знову нагадаємо, що відповідно до ч. 3 ст. 64 ГКУ підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис, а згідно зі Статутом товариства його затверджують загальні збори учасників товариства за поданням директора.

Підвищення зарплати – витрати ТОВ

Єдиний учасник ТОВ вважає, що директор нараховував та виплачував собі у період з травня 2020 р. до моменту припинення трудових відносин з товариством (до 28 вересня 2021 р.) щомісячну винагороду (посадовий оклад) у необґрунтовано завищеному розмірі.

Тобто вище за розмір, встановлений штатним розписом товариства, затвердженим рішенням від 28.02.2020 р. №3 єдиного учасника ТОВ.

Суди всіх інстанцій цілком погодилися з такими висновками, зокрема ВС наголосив:

1) учасник ТОВ та директор домовились про розмір місячного посадового окладу директора за штатним розписом, хоча жодного договору з директором не укладалось;

2) факт виплати зарплати у підвищеному розмірі підтверджується відомостями нарахування заробітної плати з додатками 4 ДФ за січень – червень 2021 р. та квитанціями приймання цієї звітності до ГУ ДПС, а також довідкою про відсутність заборгованості з податкових платежів, контроль за справлянням яких покладено на податкові органи. Повноту та достовірність зазначеної у цих документах інформації підтверджено цифровим підписом самого директора;

3) Статутом ТОВ передбачено, що до компетенції директора належало одноособове прийняття ним рішень з усіх питань, пов’язаних з поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів товариства. Директор товариства:

• здійснював контроль за господарською діяльністю товариства;
• забезпечував виконання зобов’язань товариства перед фізичними та юридичними особами України;
• мав право першого підпису фінансових та банківських документів, розпорядження рахунками товариства в усіх установах банків та їх філіях, відділеннях, які діють на території України.

Проте Статутом не було передбачено повноважень на самостійне затвердження штатного розпису ТОВ, це виключні повноваження єдиного учасника ТОВ. Окрім того, директор несе відповідальність перед ТОВ за збитки, заподіяні його винними діями або бездіяльністю.

Межі відповідальності керівника

Таким чином, кожен директор ТОВ має розуміти, що, погоджуючись на виконання повноважень керівника товариства, він несе відповідальність не лише відповідно до Статуту за порушення його положень, а й відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ГКУ посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:

• діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;
• діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;
• діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;
• бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов’язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов’язків;
• іншими винними діями посадової особи.

Розмір збитків визначається відповідно до ст. 224, 225 ГКУ та включає:

• вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначену відповідно до вимог законодавства;
• додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
• неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
• матеріальну компенсацію моральної шкоди у випадках, передбачених законом.