ДПСУ повідомляє, що Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду підтримано позицію ГУ ДПС у Київській області у справі №320/5404/20 та зроблено висновок про те, що позовна вимога про стягнення заборгованості з відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на таку заборгованість, може бути заявлена в межах строку, встановленого частиною другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суди попередніх інстанцій, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 12.02.2019 у справі №826/7380/15, дійшли висновку, що право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування порушено і що способом захисту, який забезпечить поновлення цього права, є стягнення з Державного бюджету України через орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на користь позивача заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ та пені.
Крім того, суди дійшли висновку, що позивачем не пропущений 1095 денний строк звернення до суду з урахуванням судового оскарження винесеного податкового повідомлення-рішення, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з ПДВ та яке в подальшому було скасовано судом.
Вирішуючи питання щодо строків звернення до суду з цим позовом, суди попередніх інстанцій враховували те, що в силу положень пункту 102.4 статті 102 ПК України контролюючим органам надано право стягнення податкового боргу протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення такого податкового боргу. Для цілей забезпечення принципів справедливості, рівності і балансу у відносинах між платниками і державою аналогічне право на стягнення заборгованості з відшкодування ПДВ та пені протягом 1095 днів повинно бути забезпечено і для платників податків.
Скасовуючи рішення попередніх інстанцій, Верховний Суд зазначив, що судами помилково обраховано відлік строку звернення до суду позивача з позовом про стягнення суми бюджетної заборгованості, оскільки відлік такого строку повинен здійснюватися за правилами частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Податковий кодекс України не містить прямої норми, яка б визначала строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням ПДВ державою.
Строк давності у 1095 днів, встановлений статтею 102 Податкового кодексу України, не поширюється на ці правовідносини, оскільки цією статтею визначено: право контролюючого органу щодо проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов'язань (пункт 102.1); стягнення податкового боргу (пункт 102.4); право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування (пункт 102.5); право платника податків на оскарження в суді податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу (пункт 56.18 статті 56).
При цьому положення пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України не регулюють питань строків звернення до адміністративного суду, а встановлюють лише строк для подання платником податків заяви до контролюючого органу про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом.
Верховний Суд зауважив, що у разі ж несвоєчасного відшкодування заборгованості з ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, платник, звертаючись до суду, фактично просить захистити його право на отримання зазначених коштів, які залишаються невиплаченими у зв'язку з невиконанням суб'єктом владних повноважень комплексу покладених на нього обов'язків. Таким чином, предметом оскарження у такому випадку є відповідна бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а отже, положення статті 102 ПК України, до яких відсилає пункт 56.18 статті 56 цього Кодексу, застосовуватись не можуть.
Ураховуючи наведене, стаття 102 ПК України, у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим «іншим законом», яким установлені спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій встановлено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
Касаційний адміністративний суд резюмує, що платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень з погашення заборгованості відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позовна вимога про стягнення пені аналогічно може бути заявлена в межах строку, встановленого частиною другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
Такі висновки правозастосування викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №140/1770/19 та від 16.02.2023 у справі № 803/1149/18 з подібними правовідносинами.
Таким чином, постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №320/5404/20 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задоволено частково, скасовано рішення попередніх інстанцій та справу спрямовано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.06.2023 у справі № 320/5404/20 позовну заяву про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії щодо стягнення заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 20,84 млн грн та пеню в розмірі 23,36 млн грн залишено без розгляду.