Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов’язків, відсутність за місцезнаходженням не можуть бути безумовним свідченням недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника.
На це звернув увагу Касаційний адміністративний суд, скасовуючи постанову апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення окружного адмінсуду у справі №810/1577/17, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі підприємство оскаржувало податкові повідомлення-рішення, складені на підставі висновків акту перевірки про порушення норм податкового законодавства внаслідок обліку господарських операцій з придбання товару (зерна) у контрагентів-постачальників.
Суд першої інстанції позов задовольнив. Апеляційний адмінсуд – відмовив, пославшись на те, що первинні документи підписані особою, яка заперечує свою причетність до діяльності постачальників. До того ж контрагенти платника відсутні за місцем реєстрації, трудових та матеріально-технічних ресурсів, основних фондів для здійснення господарських операцій не мають.
Своєю чергою, КАС зауважив, що норми податкового законодавства не визначають обсяг матеріальних та/або трудових ресурсів у платника під час здійснення господарської діяльності як критерій правового статусу щодо отримання податкової преференції у формі податкової вигоди.
Крім того, саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов’язків, відсутність за місцезнаходження не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника з протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника. Лише сукупність обставин може свідчити на користь висновку про реальність або неможливість фактичного проведення господарських операцій, виснував КАС.
Крім цієї справи до огляду практики КАС щодо оцінки реальності господарських операцій (рішення, внесені до ЄДРСР, за вересень 2018 року – червень 2023 року) включені й низка інших. Зокрема, щодо застосування принципу «превалювання сутності над формою» вказано, що податкові наслідки господарської операції мають визначатись із застосуванням податкової реконструкції, з огляду на дійсні зміни майнового стану учасників операції.
Під час установлення ділової мети в господарських відносинах суд має враховувати, що господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.
А надаючи оцінку поведінці контрагентів і документам, суд має взяти до уваги, що факт порушення кримінальної справи чи наявність обвинувальних вироків щодо посадових осіб суб’єктів господарювання не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених між платником та контрагентами.
