Коментар до Постанови ВС від 07.09.2023 № 905/1965/19
Нагадаємо, що реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції (раніше – платіжного доручення) заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Але коли платіж здійснюється на виконання укладеного договору, зазначення правильних даних може впливати й на своєчасність розрахунків між сторонами договірних зобов’язань.
Судова практика, як правило, зауважує, що у випадку, коли у графі «призначення платежу» відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно з яким здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то платежі можуть бути списані на погашення заборгованості, визначеної отримувачем платежу самостійно. У результаті може виникнути спір, який стане приводом для звернення до суду.
Платники, будьте уважні! Доволі часто суд стає на бік отримувача платежу, особливо в ситуаціях, якщо призначення платежу не дає змоги ідентифікувати конкретний договір, ідентифікувати товар, роботи чи послугу, а також період, за який здійснюється платіж.
Єдиною надією довести, що обидві сторони знали, за що саме проводилася оплата, – це наявність інших підтвердних документів. Наприклад, суди враховують те, як оплачені суми відображаються сторонами договору в акті звіряння розрахунків.
Проте не варто забувати, що наслідки неправильного зазначення даних у графі «призначення платежу» покладаються саме на платника, а не на отримувача. Тим паче, що такі наслідки можуть безпосередньо впливати й на можливість включення отримувача платежу до реєстру кредиторів у справах про банкрутство.
Так само сталося і в ситуації, яка розглядається у коментованому судовому рішенні.
Що було прописано в умовах договору?
Так, 11.02.2020 до господарського суду надійшла заява КМДА про визнання грошових вимог до боржника, в якій останній просив суд визнати грошові вимоги до боржника в розмірі 2 578 425,80 грн, з яких 2 500 000,00 грн – основний борг, 45 225,80 грн – 3% річних та 33 200,00 грн – інфляційні втрати.
Заява, зокрема, обґрунтована тим, що під час оплати за використання майна територіальної громади платник (орендар) у платіжному дорученні ТОВ не вказав період, за який сплачується орендна плата.
27.09.2001 між КМДА та ТОВ було укладено Угоду щодо реалізації проєкту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва.
Відповідно до п. 1.1 Угоди предметом є передання майна комунальної власності територіальної громади міста Києва та об’єктів незавершеного будівництва в управління Енергопостачальнику та подальша експлуатація майна.
А відповідно до пп. 2.1.14 Угоди боржник (ТОВ) за використання комунального майна територіальної громади зобов’язується здійснювати на користь територіальної громади щороку платіж у розмірі, який дорівнює 10% від чистого прибутку, отриманого ТОВ за попередній бюджетний рік, але не менше ніж 2 млн грн за рік. Цей платіж боржник повинен сплачувати протягом поточного року рівними частинами щокварталу.
Важливо! Це положення договору й викликало чимало запитань – воно вказує на:
- сплату платежів за користування майном у поточному році
- чи все ж такі на сплату наступного року за попередній (на підставі даних річної звітності)?
Крім того, постає ще одне запитання: за такої умови договору чи потрібно вказувати у графі «призначення платежу» період, за який здійснюється такий платіж, якщо він здійснюється у строки, зазначені в договорі?
Звісно, ми наполегливо рекомендуємо період у платіжці зазначати. Інакше суд визнає право одержувача визначати цей період відповідно до умов договору. А якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості у хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення (принаймні таку правову позицію викладено в постанові ВС від 26.12.2019 у справі № 911/2630/18).
Проте кредитор списав кошти на погашення поточних платежів – чи це правильно?
Судами були уважно вивчені умови договору (Угоди). Так, враховуючи вимоги пп. 2.1.14 Угоди (на них ми звертали увагу вище) господарським судом зауважено, що умовами цієї Угоди визначено, що платіж здійснюється за поточний рік рівними частинами щокварталу, а не за попередній рік у поточному.
І суди першої та апеляційної інстанцій були одностайні у своїх висновках – КМДА не мала права на врахування сплачених протягом 2017 – 2018 років сум коштів за платіжними дорученнями без вказання у призначенні платежу даних щодо періоду оплати в рахунок сплати за 2019 рік.
Водночас ВС зі свого боку наголосив, що платіжні доручення, які було надано боржником, справді, не містять у графі «призначення платежу» необхідні відомості, які дають можливість ідентифікувати, за який саме період (квартал, рік) вони сплачені. Але, враховуючи наявність відповідних застережень у договорі (пп. 2.1.14 Угоди), суди вважають, що заборгованість за минулі періоди у ТОВ за Угодою відсутня, що не заперечується кредитором.
Зокрема, за 2017 рік наявні докази про сплату за 4 квартали, а умовами Угоди визначено, що «платіж боржник повинен сплачувати протягом поточного року рівними частинами щокварталу», що і було здійснено останнім у 2018 році за І та ІІ квартали.
Посилання КМДА на те, що для того щоб визначити розмір платежу за Угодою за певний рік необхідно знати чистий прибуток ТОВ за попередній, судом не враховано.
І хоча річна фінансова звітність товариства затверджується на початку наступного року, ВС вважає, що КМДА самостійно без урахування умов Угоди визначила та заявила розмір заборгованості за Угодою в сумі 500 000 грн за кожен спірний квартал як чверть від встановленої в Угоді суми, але не менше 2 млн грн за рік.
Що вирішив ВС
Встановивши належне виконання ТОВ своїх зобов’язань перед КМДА за Угодою щодо сплати за користування комунальним майном за 2017 рік та І, ІІ квартали 2018 року і відсутність заборгованості боржника, ВС погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відмову у визнанні заявлених грошових вимог у сумі 2 500 000 грн та нарахованих на цю суму 3% річних та інфляційних втрат як похідних вимог.
Висновки
Ця справа показує, що сторони під час укладення договору мають наперед домовитися про:
- зазначення безпосередньо в умовах договору щодо періодичності сплати платежів за відповідний період у конкретних сумах (або вказати на відповідний розрахунок таких сум) – така умова є застереженням щодо призначення платежу наперед та запобігає наступним спорам;
- періодичність оплати із зазначенням відповідних сум, під час сплати яких платник має вказувати (особливо у разі здійснення платежів оплати за різні періоди та/або із запізненням) суму, період оплати та іншу потрібну інформацію безпосередньо у призначенні платежу.
Це допоможе у майбутньому у разі виникнення спору між сторонами договору здійснити звіряння оплати за Актом звірки та правильно визначити суми заборгованості та, зокрема, правильно визначити період заборгованості, на які можуть бути нараховані штрафні санкції/пеня.