Коментар до Постанови ВС від 06.11.2023 №149/289/21
Зміст справи
ТОВ «Щ» у лютому 2021 року звернулося до суду із позовом до колишнього керівника про визнання недійсною угоди від 11.06.2020, укладеної між ТОВ «Щ» та фізособою, про розірвання за взаємною згодою сторін договору оренди земельної ділянки та зобов’язати фізособу повернути в оренду ТОВ цю земельну ділянку. Після державної реєстрації цієї угоди право оренди Товариства щодо спірної земельної ділянки у відповідному реєстрі було припинено.
ТОВ «Щ» зазначило, що 22.10.2020 отримало лист від директора ТОВ «Х» з вимогою не обробляти спірну земельну ділянку, оскільки ця ділянка вже перебуває в оренді ТОВ «Х».
Проте керівник, який підписав угоду про розірвання договору оренди, на той час вже був звільнений. Отже, на думку ТОВ, права оренди його позбавили незаконно. Своєю чергою, колишній директор ТОВ вважав, що хоча більше і не обіймає посаду, але має право діяти від імені ТОВ як його представник (яким його зазначено в ЄДР).
Що прописано у статуті ТОВ «Щ»?
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що:
1) відповідно до п. 7.1 статуту ТОВ «Щ» управління Товариством здійснюють його органи. Органами управління Товариства є загальні збори учасників, наглядова рада та виконавчий орган. Вищим органом Товариства є загальні збори учасників, які складаються з учасників Товариства або призначених ним представників;
2) згідно з п. 1.1 статуту ТОВ «Щ» у Товаристві створюється одноособовий виконавчий орган - директор, який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам учасників і наглядовій раді та організовує виконання їх рішень. Директор є посадовою особою Товариства;
3) директор вирішує усі питання діяльності Товариства за винятком тих, що входять до виключної компетенції загальних зборів учасників (п. 11.3 статуту). Директор діє від імені Товариства у межах повноважень, встановлених чинним законодавством та цим статутом (п. 11.5 статуту). Директор має право без довіреності виконувати дії від імені Товариства;
4) зміна і розірвання (припинення) договору не входять до виключної компетенції загальних зборів Товариства.
Суд першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили. При цьому вони керувалися тим, що під час укладення оспорюваної угоди про припинення оренди спірної земельної ділянки існувала зловмисна домовленість, а також тим, що директор ТОВ «Щ» діяв не в інтересах Товариства, його дії призвели до настання несприятливих наслідків для позивача внаслідок припинення оренди земельної ділянки.
Що вирішив ВС
ВС у своїх постановах наводить таку позицію:
1) відповідно до тлумачення ст. 232 ЦКУ під зловмисною домовленістю потрібно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої проти інтересів особи, яку представляють. Для кваліфікації правочину як вчиненого внаслідок зловмисної домовленості потрібно встановити, що:
- від імені однієї зі сторін правочину діяв представник, хоча й не виключаються випадки, коли від імені обох сторін виступають представники;
- зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника;
- існував умисел у діях представника щодо зловмисної домовленості; настали несприятливі наслідки для особи, яку представляють;
- існує причинний зв’язок між зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють;
2) для визнання правочину недійсним на підставі ст. 232 ЦКУ потрібно встановити умисел у діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. Окрім того, для цього потрібно на підставі певних доказів встановити, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діяв у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє.
Таким чином, для задоволення позову за ст. 232 ЦКУ має бути доведено і домовленість з обох сторін правочину.
Щодо повноважень керівника на вчинення правочину ВС зауважив, що при вирішенні позовів про визнання правочину, вчиненого керівником юридичної особи внаслідок зловмисної домовленості з іншою стороною договору приписи ч. 1 ст. 232 ЦКУ підлягають застосуванню, оскільки орган юридичної особи (уповноважений керівник), який діє одноособово, має повноваження щодо представництва юридичної особи, створює, змінює припиняє цивільні права та обов’язки юридичної особи, тому підпадає під поняття представництва.
У справі, що нами коментується, ВС вважає, що з огляду на хронологію подій, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, дії директора ТОВ «Щ» та орендодавця-фізособи свідчать про очевидну недобросовісність їхньої поведінки.
Доказів, які би свідчили про бажання ТОВ «Щ», основною діяльністю якого є ведення товарного сільгоспвиробництва на орендованих землях, на припинення земельних правовідносин із орендодавцем, судами не встановлено.
Отже, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорювану угоду вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника ТОВ «Щ» та орендодавця-фізособи з метою досягнення власних інтересів всупереч інтересам ТОВ «Щ». ВС погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оспорюваний правочин є недійсним на підставі ст. 232 ЦКУ, оскільки ці висновки відповідають принципу найбільшої вірогідності доказів.
Щодо дій керівника ТОВ «Щ» як представника
Важливо звернути увагу на те, що у виникненні самого спору з колишнім керівником ТОВ «Щ» припустилося кількох помилок:
1) при звільненні керівника його залишили представником Товариства згідно з відомостями з ЄДР. Вони мали зважати на те, що такий представник, хоча він вже і не є керівником, має право діяти від імені юрособи, у т.ч. укладати договори та угоди про їх розірвання, що може мати прямий негативний вплив на господарську діяльність підприємства та нанести значні збитки,
2) доцільно залишати звільненого керівника представником в ЄДР лише у деяких випадках, зокрема,
- коли такий колишній керівник залишається працівником підприємства та обіймає керівні посади (заступник директора тощо),
- коли такий колишній керівник є одним із засновників, хоча й не є працівником підприємства після звільнення з посади керівника,
3) у разі прийняття рішення про звільнення керівника з посади учасники ТОВ на загальних зборах мають одночасно зі звільненням приймати рішення про скасування відповідних повноважень з представництва такого керівника та вилучення цієї інформації з ЄДР,
І ще один важливий момент – представництво в суді. Ми всі знаємо, що юрособи приватного права повинні мати електронний кабінет у системі ЄСІТС. Проте у цій справі ВС наголосив, що процесуальне законодавство передбачає дві форми участі сторін у справі, а саме:
- участь через представника (представництво),
- особисту участь (самопредставництво).
Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб’єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб’єкта владних повноважень), або через представника.
Для визнання особи такою, яка діє в порядку самопредставництва, потрібно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб’єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.
Самопредставництво юрособи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом).
Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, потрібно підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов’язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважена особа діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи має всі права відповідного учасника справи.
Важливо! Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов’язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.
Отже, наявність або відсутність у ЄДР відомостей про право особи вчиняти дії від імені юридичної особи (у т.ч. укладення правочинів), а також довіреності юрособи не підтверджують повноваження діяти за правилами самопредставництва. Такі повноваження підтверджуються законом, статутом, положенням, умовами трудового договору (контракту), посадовою інструкцією.
У разі подання документів від імені юрособи працівником/керівником/членом дирекції (не адвокатом) до суду через систему ЄСІТС потрібно врахувати ці висновки.
