Коментар до Постанови КЦС ВС від 16.10.2023 №718/209/23
Нагадаємо, що з 19 липня 2022 року обов'язкове збереження середнього заробітку було скасовано Законом №2232. Втім, і досі тривають судові спори щодо цієї норми та її застосування у різних випадках та за різні періоди. Адже на сьогодні роботодавець зобов’язаний зберігати лише робоче місце і посаду за працівниками, яких увільнив від роботи на час військової служби. Втім, чи стосується це всіх працівників, чи лише тих, хто підписав контракт, чи мобілізованих тощо, – наразі питання залишається відкритим.
У цій справі йдеться про керівника школи, якого було мобілізовано до лав ЗСУ і якому за розпорядженням сільського голови припинено нарахування та виплату середнього заробітку як в.о. директора комунального закладу з 19.07.2022.
Тому він звернувся до суду та просить зобов’язати поновити нарахування і виплатити як мобілізованому на особливий період педагогічному працівнику середньомісячну заробітну плату з моменту припинення виплати.
Відповідно до довідки ВЧ від 17.03.2022 №67 солдат перебуває на військовій службі у військовій частині, підстава – Указ Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію».
І з 19 липня 2022 року йому припинено нарахування та виплату середнього заробітку у зв’язку зі змінами, внесеними до ч. 3 ст. 119 КЗпП.
Для мобілізованих педагогів з 19.07.2022 – без змін
Суд першої інстанції наголосив, що Закон №2232 набрав чинності 19.07.2022. Отже, з 19.07.2022 за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності й у фізичних осіб – підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за кошти Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Закон не має зворотної дії у часі, а тому обов’язок роботодавця щодо збереження за такими категоріями працівників середнього заробітку зберігається включно до дня, що передує дню набранням чинності цим Законом.
Твердження керівника школи про те, що за працівниками, призваними на військову службу до набрання чинності Законом №2232, потрібно зберігати середній заробіток та місце роботи, є помилковими.
Тож у позові працівнику та військовому було відмовлено.
Апеляційна інстанція з цим не погодилась та наголосила, що за ч. 2 ст. 57 Закону України «Про освіту» за педагогічними та науково-педагогічними працівниками на період проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період зберігається попередній середній заробіток.
Будь-яких змін до Закону України «Про освіту» щодо припинення збереження попереднього середнього заробітку працівникам, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації або військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, не внесено.
Отже, ця норма щодо збереження за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками попереднього середнього заробітку на період проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, є чинною і має реалізовуватися в повному обсязі.
Аналогічні висновки викладено в листах Мінекономіки від 21.08.2022 №4711-06/60669-03 та Міносвіти від 06.09.2022 №1/10241-22.
Суди встановили, що керівник школи до проходження військової служби за призовом під час мобілізації працював виконуючим обов’язки директора навчального закладу, є педагогічним працівником, а тому має право на збереження попереднього середнього заробітку на період проходження військової служби за призовом під час мобілізації.
ВС: середній заробіток для педагогів зберігається
Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) запровадження воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими ч. 3 ст. 119 КЗпП, а також ч. 1 ст. 53 і ч. 2 ст. 57 Закону України «Про освіту», ч. 2 ст. 44, ч. 1 ст. 54 і ч. 3 ст. 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», ч. 2 ст. 46 Закону України «Про вищу освіту» (ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»).
Через запровадження на території України воєнного стану до ч. 3 ст. 119 КЗпП було внесено зміни: слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».
У разі, зокрема, проходження педагогічного чи науково-педагогічного працівника військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності (ч. 2 ст. 57 Закону України «Про освіту»).
Обміркувавши викладене, ВС зауважує, що:
- на рівні КЗпП України не передбачено правила про пріоритетність його норм над нормами інших законів;
- у ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» передбачено гарантії для громадян України, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, зокрема шляхом відсилання як до ч. 3 ст. 119 КЗпП, так і до норм інших законів (зокрема, ч. 2 ст. 57 Закону України «Про освіту»);
- Законом № 2352 не було внесено зміни до інших законів, які передбачають гарантії для громадян України, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, встановлені нормами інших законів (зокрема, для педагогічних чи науково-педагогічних працівників). Тобто для окремих категорій суб’єктів (зокрема, для педагогічних чи науково-педагогічних працівників), призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, збережено таку гарантію, як попередній середній заробіток;
- у ч. 2 ст. 57 Закону України «Про освіту» міститься спеціальна норма щодо положень ч. 3 ст. 119 КЗпП, оскільки вона поширюється на педагогічних чи науково-педагогічних працівників;
- спеціальна норма (ч. 2 ст. 57 Закону України «Про освіту») має перевагу над загальною (ч. 3 ст. 119 КЗпП) нормою. Прийнята пізніше в часі загальна норма (ч. 3 ст. 119 КЗпП) не скасовує спеціальної норми.
Тому за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, зберігається попередній середній заробіток.
Таким чином, ВС переконаний, що у коментованій нами справі працівник до проходження військової служби за призовом під час мобілізації працював виконуючим обов’язки директора комунального навчального закладу та є педагогічним працівником. За таких обставин розпорядження сільського голови про припинення нарахування середньої зарплати на час призову підлягає скасуванню, а нарахування і виплати середнього заробітку – поновленню.