«Судова влада України» розповідає, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» не містить вимоги щодо збігу зареєстрованого місця проживання всієї родини для отримання одноразової допомоги на сім’ю у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві.
При визначенні підстав для набуття права на одноразову допомогу сім’єю померлого внаслідок нещасного випадку на виробництві застосовується Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», а не положення Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 №11, які стосуються обов’язковості однакового зареєстрованого місця проживання всієї родини.
Такого висновку дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі про оскарження відмови Фонду соціального страхування у призначенні одноразової виплати сім’ї внаслідок нещасного випадку, пов’язаного з виробництвом.
Відповідно до обставин справи дружина померлого внаслідок нещасного випадку на виробництві звернулася до відповідача із заявою про призначення страхових виплат у зв’язку зі смертю годувальника. Позивачці було відмовлено у призначенні одноразової допомоги у зв’язку з тим, що в паспортах позивачки та її загиблого чоловіка містяться різні дані про реєстрацію місця проживання.
Частково задовольняючи позов, апеляційний суд керувався тим, що саме факт сумісного проживання позивачки та її померлого чоловіка є достатньою підставою для отримання одноразової допомоги на сім’ю, відмова у призначенні такої страхової виплати з підстав різних зареєстрованих місць проживання є необґрунтованою.
КАС ВС залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції – без змін з огляду на таке.
КАС ВС зазначив, що положеннями Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат для отримання одноразової допомоги на сім’ю в разі смерті потерпілого встановлено обов’язкову вимогу щодо наявності однакового зареєстрованого місця проживання родини (дружини, дітей).
Водночас, враховуючи передбачену Основним Законом можливість вільного вибору особою свого місця проживання, а також те, що положення ЦКУ та Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачають можливість проживання у двох і більше місцях і при цьому не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації, у контексті правовідносин, що виникли в цій справі, колегія суддів наголошує, що зареєстроване місце проживання не є безумовним, єдиним та безпосереднім доказом проживання заявника з потерпілим однією сім’єю на момент його смерті.
Тому Верховний Суд дійшов висновку, що встановлена Порядком обов’язковість збігу зареєстрованого місця проживання всієї родини для отримання одноразової допомоги на сім’ю в разі смерті потерпілого є додатковою обмежуючою умовою, що значно звужує обсяг встановлених законом прав сімей застрахованих осіб, що загинули на виробництві.
При цьому Верховний Суд звернув увагу, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» не містить вимоги щодо збігу зареєстрованого місця проживання всієї родини для отримання одноразової допомоги на сім’ю у разі смерті потерпілого та не може бути підставою для відмови у призначенні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому.
Враховуючи встановлену під час розгляду цієї справи невідповідність положень п. 5.1 розд. V Порядку положенням Закону, правильним є застосування правового акта, який має вищу юридичну силу.
З огляду на вищезазначене, КАС ВС дійшов висновку, що надані позивачкою докази (акт обстеження за фактом проживання особи на території міської ради та рішення суду, яким встановлений факт спільного проживання позивачки разом із померлим чоловіком) є належними та достатніми доказами, що підтверджують місце фактичного проживання позивачки та її померлого чоловіка однією сім’єю.
Постанова Верховного Суду від 22.04.2024 у справі №420/17371/22 (адміністративне провадження №К/990/40862/23).
