Спершу зауважимо, що незважаючи на проведену законотворцями уніфікацію норм ПКУ, тобто встановлення однакових правил для всіх випадків, – звіти є різними, і санкції за їх неподання теж.
Якщо з усього різноманіття інформації, яку платники податків зобов’язані надавати до ДПС, взяти лише податкові декларації, то і їх можна поділити на дві категорії.
Нагадаємо, що податкова декларація – це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) до контролюючих органів у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов’язання, у тому числі податкового зобов’язання, або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов’язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.
Отже, умовно всі податкові декларації можна поділити на дві категорії. Зараз пояснимо, за яким принципом і для чого!
Перша категорія
Перша категорія декларацій стосується самого платника податків – його доходів або витрат, його господарських операцій або майна, з яких він сплачує податки або щодо яких він звільнений від сплати податків. Майже всі податкові декларації, які подає платник, належать до першої категорії.
Штраф за неподання (або подання із порушенням строків, встановлених ПКУ) такої категорії декларацій встановлений п. 120.1 ПКУ і становить:
- 340 грн – за перше порушення,
- 1020 грн – за кожне наступне порушення, у разі якщо до платника податків був застосований штраф за п. 120.1 ПКУ протягом року.
Друга категорія
А ось ці декларації платник податків подає вже як податковий агент – тобто як особа, яка зобов’язана звітувати про нараховані/виплачені доходи та утримані/сплачені з них податки, та не за себе, а за інших осіб, яким вона ці доходи надає!
Так-так, роботодавці вже здогадались – насамперед йдеться про єдину звітність щодо ЄСВ, ПДФО та ВЗ. А тепер у багатьох, хто не зміг або не встиг подати квартальну форму за минулі періоди, виникає питання щодо розміру штрафів, оскільки замість однієї податковий агент подаватиме три.
Щодо другої категорії декларацій штрафи за неподання (несвоєчасне подання) встановлено п. 119.1 ПКУ, це:
- 1020 грн – за перше порушення,
- 2040 грн – за кожне наступне, у разі якщо до платника податків був застосований штраф за п. 119.1 ПКУ протягом року.
Чи можна зекономити на цих штрафах?
Самі по собі штрафи – річ неприємна, а якщо порушення не одне, то їх хочеться якщо не уникнути, то хоча б зменшити. А як?
Спроба перша: «Не подавали звітність кілька років? От і добре, не будемо подавати й надалі. Строки давності всі штрафи спишуть».
Відповідь неправильна. Адже у разі, якщо податкові декларації не були подані, то строки давності за ст. 120 ПКУ не застосовуються. Фактично це дає податківцям право у будь-який зручний для них момент провести як камеральну перевірку (і застосувати штрафи за неподання звітності), так і позапланову документальну перевірку (щоб дізнатися, що означає ваше тривале неподання звітності, особливо якщо ДПС має інформацію про те, що об’єкт оподаткування у вас за ці періоди був).
Спроба друга: «А давайте здамо одразу звітність за весь період неподання! І податківці будуть змушені застосувати менший штраф за всі ці звіти».
А ось тут може і вийти! Подібну ситуацію ми розглядали тут.
Що кажуть самі податківці?
Достатньо давно податківці заявляють, що «повторне правопорушення» з метою застосування штрафних санкцій у розмірі 1020 грн згідно з п. 120.1 ПКУ за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності визначається за результатами камеральних та документальних перевірок щодо податків та зборів кожного контролюючого органу, як за основним, так і неосновним місцем обліку платника, незалежно від виду податку, якщо до такого платника протягом року вже було застосовано штраф за неподання (несвоєчасне подання) такої податкової звітності та винесено повідомлення-рішення.
З дати винесення контролюючим органом такого повідомлення-рішення починається відлік 365 днів (для високосного року – 366 днів) для визначення повторності правопорушення про застосування штрафних санкцій.
Аналогічний підхід вони застосовують і щодо штрафів за п. 119.1 ПКУ.
Проте пункт ПКУ, за яким було застосовано штраф за неподання декларацій, має значення! Повторність означає ще одне застосування штрафу за одним і тим самим пунктом ПКУ (незалежно від виду податку, за декларацією щодо якого виникло порушення).
Наприклад, якщо вас оштрафували як податкового агента (за п. 119.1 ПКУ), то при наступному протягом року штрафуванні за п. 120.1 ПКУ за неподання декларацій про себе в перший раз повторність не застосовуватиметься. Про це податківці кажуть тут.
А от місце обліку і застосування штрафу протягом року – не має значення. Тобто якщо ви як платник податків перебуваєте на обліку у кількох органах ДПС, то будь-який з цих органів має право застосувати штраф, наприклад, за п. 120.1 ПКУ вперше і буде штраф 340 грн. А далі, якщо протягом року будь-який з цих органів ДПС застосує штраф за п. 120.1 ПКУ, розмір становитиме вже 1020 грн. Про це податківці зазначають тут.
Проте, як зазначає сама ж податкова, «повторний» штраф вона могла би застосувати за результатами камеральної перевірки лише у тому випадку, коли вже після отримання податкового повідомлення-рішення про «перший» штраф платник податків надав інші звіти.
Якщо надіслати всі раніше не подані звіти в один день (за умови, що протягом року щодо платника податків не було застосовано «перший» штраф за відповідним пунктом ПКУ), і ДПС проведе камеральну перевірку цих звітів в один день, до відправки і отримання платником «першого» штрафу, то ДПС буде змушена застосувати лише менший розмір штрафу за усі звіти.
Нагадаємо, що за п. 76.3 ПКУ камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, – за днем їх фактичного подання, крім камеральної перевірки податкової декларації або уточнюючого розрахунку (у разі подання), у складі яких подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, строк проведення якої визначений ст. 200 ПКУ.
Ситуацію із заявою про бюджетне відшкодування за старі періоди під час війни розглядати не будемо, а ось щодо решти декларацій і податків ситуація зрозуміла, чи не так?
Отже, порада юриста: пробувати можна. А якщо податківці застосують «повторний» розмір штрафів або проведуть камеральну перевірку не в один день щодо поданих прострочених декларацій, – ці дії можна оскаржити.