27 лютого 2019 року Президент України зареєстрував у Верховній Раді проект Закону №0216 "Про ратифікацію Багатосторонньої конвенції про виконання заходів, які стосуються угод про оподаткування, з метою протидії розмиванню бази оподаткування та виведенню прибутку з-під оподаткування".
Як зазначено у пояснювальній записці, цей документ підготовлено з метою виконання внутрішньодержавних процедур, необхідних для того, щоб Багатостороння конвенція набрала чинності.
Чим обумовлена необхідність укладення та ратифікації Багатосторонньої конвенції?
Як зазначено у пояснювальній записці, це обумовлено наступним:
- з 01 січня 2017 року Україна приєдналась до Програми розширеного співробітництва в рамках Організації економічного співробітництва та розвитку (далі – ОЕСР) та взяла на себе зобов’язання імплементувати мінімальний стандарт Плану дій для боротьби з розмиванням бази оподаткування та виведенням прибутку з-під оподаткування (далі – BEPS). Обов’язковими до виконання Україною є чотири кроки із п’ятнадцяти запропонованих, а саме:
- крок 5 «Удосконалення заходів боротьби з податковими зловживаннями»;
- крок 6 «Недопущення зловживання пільгами, передбаченими двосторонніми угодами»;
- крок 13 «Рекомендації про документації з трансфертного ціноутворення та розкритті інформації по країнам»;
- крок 14 «Удосконалення процедури взаємного узгодження шляхом вирішення спорів».
Кроки 6 та 14 передбачають обов’язкове внесення змін до діючих міжнародних двосторонніх угод про уникнення подвійного оподаткування (далі – угоди) шляхом проведення двосторонніх переговорів.
Ратифікація Багатосторонньої конвенції дозволить Україні виконати кроки 6 та 14 мінімального стандарту Плану дій BEPS, які є обов’язковими до виконання для України, а також одночасно внести необхідні зміни до всіх діючих міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування.
До яких угод можуть бути внесені зміни?
Перелік міжнародних двосторонніх угод про уникнення подвійного оподаткування, до яких будуть застосовуватись положення Багатосторонньої конвенції, кожна держава формує сама.
Враховуючи це зміни можуть бути внесені лише до угод з тими державами, які зі свого боку також забажають внести зміни до угод з Україною, а також якщо перелік та зміст зазначених змін буде погоджений обома державами.
Зміни, які вносяться Багатосторонньою конвенцією, набирають чинності окремо для кожної угоди залежно від того, як швидко держави-підписанти ратифікують Багатосторонню конвенцію.
Які положення є обов’язковими для застосування всіма державами, які підписали Багатосторонню конвенцію?
Багатостороння конвенція містить положення, які обов’язкові для виконання кожною державою, яка її підписала, та містить перелік факультативних норм, застосування яких до кожної окремої угоди буде залежати від рішення кожної з держав.
До положень, які є обов’язковим для застосування всіма державами, які підписали Багатосторонню конвенцію, в тому числі прийняті Україною, належать такі:
- Кожна угода доповнюється преамбулою, в якій угоди не повинні розповсюджуватись на осіб, які використовують угоди для ухилення від оподаткування (стаття 6 Багатосторонньої конвенції).
- Обмеження можливості застосування пільгових положень угод, якщо основною метою є отримання таких пільг «Тест основної мети» (стаття 7 Багатосторонньої конвенції).
- Встановлення можливості платника податків самостійно ініціювати процедуру взаємного узгодження (стаття 16 Багатосторонньої конвенції).
Положення надає можливість особі подати заяву до компетентного органу будь-якої з Договірних Держав, та встановлено строк подання заяви (протягом трьох років після встановлення факту оподаткування, яке не відповідає положенням угоди).
Також встановлено, що досягнута домовленість буде виконуватись незалежно від будь-яких строків, передбачених національним законодавством Договірних Держав.
Які положення Багатосторонньої конвенції планує застосовувати до своїх угод Україна?
1. Положення про порядок оподаткування доходів від відчуження акцій або прав участі суб’єктів господарювання, вартість яких одержується переважно з нерухомого майна (стаття 9 Конвенції): застосовується норма про оподаткування зазначеного доходу за місцем знаходження нерухомості, за умови, що володіння цими акціями виконувалось хоча б в одному з 365 днів, що передують угоді, а також застосовується до акцій або прав участі у партнерстві або трасті.
2. Положення про постійні представництва:
- Протидія ухиленню від сплати податків постійними представництвами, розташованими у третіх юрисдикціях (стаття 10 Багатосторонньої конвенції). Зазначеним положенням передбачено незастосування переваг (звільнень), передбачених угодами, стосовно порядку оподаткування постійного представництва, розташованого в третій юрисдикції, якщо ставка податку в цій юрисдикції нижче 60% від податку, який було б стягнено в першій згаданій державі з такого виду доходу, якби таке постійне представництво було розташоване в першій згаданій державі. (Тобто, положення передбачає право держави – джерела доходу оподатковувати дохід постійного представництва, який звільняється від оподаткування у державі резиденства головного офісу або оподатковується за зниженими ставками у державі, в якій розташоване це постійне представництво).
- Штучне уникнення статусу постійного представництва шляхом:
- агентських домовленостей та подібних стратегій (стаття 12 Багатосторонньої конвенції): посилення норм щодо застосування договорів комісій передбачає створення постійного представництва у випадках, коли діяльність здійснюється агентом, який систематично укладає контракти від імені підприємства або грає основну роль в їх укладенні;
- виключень, передбачених для окремих видів діяльності (стаття 13 Багатосторонньої конвенції): положення передбачає звуження визначення поняття «підготовча та допоміжна діяльність». Економічна діяльність не призводить до створення постійного представництва у випадках, перелічених в угодах, та якщо діяльність не має постійного характеру. Також цією нормою заборонено розділення на окремі види діяльності, які можуть трактуватись як діяльність, яка має допоміжний або підготовчий характер з метою уникнення створення постійного представництва;
- розділення контрактів (стаття 14 Багатосторонньої конвенції): положення передбачає заборону поділу контрактів за часом. Норма спрямована на запобігання штучного поділу контрактів для окремих видів діяльності з метою уникнення створення постійного представництва.
Багатостороння конвенція не змінює тексту міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування, а застосовується разом з чинними договорами, модифікуючи їх положення.