Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Згідно з п. 291.6 ст. 291 ПКУ від 2 грудня 2010 року №2755-IV зі змінами та доповненнями платники єдиного податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).
Відповідно до п. 1.4 гл. 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні у національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 р. №22, безготівкові розрахунки — перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізосіб коштів, унесених ними готівкою до каси банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.
Таким чином, фізичні особи — підприємці — платники єдиного податку не можуть здійснювати розрахунків за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) через електронні платіжні системи, у т. ч. через систему «WebMoney» (електронні гроші).
