Порядок встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності

МОЗ Наказом від 05.06.2012 р. №420 затвердило:
- Порядок встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків;
- Критерії встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків.
Відповідно до зазначеного Порядку медико-соціальна експертиза потерпілого здійснюється МСЕК за наявності:
- акта про нещасний випадок, пов'язаний із виробництвом, за формою №Н-1, наведеною у додатку 4 до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (постанова КМУ від 30.11.2011 р. №1232);
- акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою №П-4, наведеною у додатку 17 до вищезазначеного Порядку; медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання за формою, наведеною у додатку 16 до Порядку;
- направлення роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції ФСС від НВВ, суду чи прокуратури;
- направлення закладу охорони здоров'я за формою №088/о, затвердженою наказом МОЗУ від 14.02.2012 р. №110.
За наявності у потерпілого наслідків однієї травми чи професійного захворювання ступінь втрати професійної працездатності у відсотках визначається залежно від тяжкості, але не нижче від першого значення, наведеного у Критеріях встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затверджених цим наказом.
При встановленні втрати професійної працездатності у відсотках і потреби у додаткових видах допомоги МСЕК виходить тільки з наслідків виробничої травми або професійного захворювання та пов'язаних з ними станів. Якщо ж травма пов'язана з виробництвом чи професійним захворюванням, що погіршили перебіг захворювання, на яке потерпілий хворів раніше, ступінь втрати професійної працездатності визначається виходячи зі спричинених ними порушень функцій організму з урахуванням тих, що були раніше.
Ступінь втрати професійної працездатності при повторних нещасних випадках на виробництві або нових професійних захворюваннях визначається за наслідками кожного з них окремо, незалежно від того, виникли вони в період роботи в одного чи різних роботодавців. Це залежить від впливу наслідків трудових каліцтв чи професійних захворювань на здатність потерпілого виконувати професійну діяльність, що передувала повторному нещасному випадку або новому професійному захворюванню, з урахуванням результатів реалізації індивідуальної програми реабілітації потерпілого щодо відновлення професійної працездатності в попередній професії, його професійних знань та вмінь і у підсумку не може перевищувати 100%.
За наявності у потерпілого наслідків, спричинених двома чи більше травмами або професійними захворюваннями, ступінь втрати професійної працездатності встановлюється:
- при I групі інвалідності – не вище 100 %;
- при II групі інвалідності – не вище 85 %;
- при III групі інвалідності – не вище 65 %.
У випадках невизнання потерпілого інвалідом сумарний відсоток втрати професійної працездатності не повинен перевищувати 40%.
Порядком також визначено особливості встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.