Держслужба у своєму листі робить такі висновки:
- Володілець бази персональних даних самостійно приймає рішення про те, чи є та чи інша сукупність персональних даних фізосіб, яка перебуває у його володінні, базою персональних даних, що підлягає реєстрації.
- У разі якщо володільцем бази персональних даних не здійснюється обробка відомостей про інших фізосіб (контрагентів, працівників, клієнтів та ін.), у нього немає бази персональних даних. Тому подавати заяву про реєстрацію бази персональних даних, у тому числі надавати відомості про володільця бази персональних даних, який не здійснює обробку персональних даних інших фізосіб, законом не вимагається.
Зазначимо від себе, що такий підхід, хоча й дещо із запізненням, проте враховує і зміни, прийняті ВРУ до Закону «Про захист персональних даних».
Адже, враховуючи позицію Держслужби, сміливий володілець самостійно визначатиме, скажімо:
1) які персональні дані вписувати у договори ЦПХ з фізособами та у господарські договори з фізособами-підприємцями, щоб не обробляти в розумінні Закону про ПД та, відповідно, не здійснювати реєстрацію баз персональних даних таких контрагентів;
2) які строки зберігання цих договорів та, відповідно, таких персональних даних про контрагентів;
3) та чи взагалі дані, навіть персональні, але отримані шляхом укладення цивільно-правового чи господарського договору, є тою базою персональних даних, яка потребує реєстрації?