Отримавши запит від податкового органу, кожен керівник змушений приймати рішення: відповідати чи проігнорувати?
З часу прийняття ПКУ податкові органи досить часто використовують запити як привід для призначення перевірки, адже зміст може бути настільки заплутаний, що платники податків або не розуміють, якої саме інформації від них вимагають, або за відсутності конкретної інформації взагалі не вважають за потрібне щось з′ясовувати.
Для багатьох підприємств, які неодноразово отримували запити, відомо, що це переважно закінчується перевіркою (позаплановою виїзною чи невиїзною).
Згодом, як показує судова практика, при оскарженні у суді ППР поряд із ним оскаржуються і дії податкових органів щодо призначення перевірки, правомірності складення запиту та скасуванню наказу на перевірку.
Позиція судів є різною: одні вважають, що на будь-який запит слід надати відповідь, інакше перевірка є законною. Інші — запит, складений із порушенням вимог ПКУ, звільняє платника податків від надання відповіді. Щоправда, є ще й третій варіант — податкові органи часто призначають перевірки через неповне надання відповіді або відсутність пояснень. Позиція судів за цим варіантом розвитку подій також різниться.
Тож маємо Лист Мін'юсту, в якому на прохання ДПСУ дається роз’яснення законодавства щодо надання інформації на запит податкового органу.
Мін’юст виявив коректність у цьому питанні та зазначив, що листи міністерств не є нормативними актами, мають інформативний характер та не встановлюють правових норм. Проте у Листі все ж таки послався на відповідні норми ПКУ, а саме: п. 73.3 стосовно обов’язкових вимог щодо змісту запиту, а також на Постанову КМУ від 27.12.2010 р. №1245, якою затверджено Порядок періодичного подання інформації органам ДПС та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом.
Жодних висновків у Листі не наведено.
