Відповідно до ст. 27 Закону України від 19 червня 2003 року №973-IV «Про фермерське господарство», зі змінами та доповненнями (далі -- Закон №973), трудові відносини у фермерському господарстві базуються на основі праці його членів.
У разі виробничої потреби фермерське господарство має право залучати до роботи у ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом).
Трудові відносини членів фермерського господарства регулюються статутом, а осіб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом), -- законодавством України про працю. Згідно з Методичними рекомендаціями з організації та ведення бухгалтерського обліку в селянських (фермерських) господарствах, затвердженими наказом Мінагропрому України від 02.07.2001 р. №189, одержаний господарством дохід визначається за видами діяльності та загалом по господарству. Він зменшується на суму витрат за рахунок прибутку. Визначений дохід розподіляється між членами господарства пропорційно до трудового внеску кожного з них і використовується для визначення заробітку, утримань і відрахувань на соціальні заходи згідно з чинним законодавством.
Таким чином, доходи, отримані від фермерського господарства його членами, за економічною сутністю аналогічні до доходів, що виплачуються юридичною особою -- емітентом корпоративних прав на користь власників таких корпоративних прав у зв’язку з розподілом частини прибутку такого емітента, тобто дивідендам.
Доходи у вигляді дивідендів остаточно оподатковуються під час їх виплати за їх рахунок.
Доходи членів фермерських господарств, отримані від виконання трудової функції у цих господарствах за рахунок розподілу доходу (прибутку) таких господарств, повинні включатися до місячного оподатковуваного доходу цих платників податку та оподатковуватися за ставкою 15% та/або 17%.