Нагадаємо, що 15 вересня Мінфін вперше оприлюднив робочу версію законопроекту щодо внесення змін до ПКУ, а згодом її доопрацював та опублікував 23 вересня для повторного обговорення. Законопроект має набрати чинності з 01.01.2017 р.
Ми уже аналізували, які зміни вносяться цим проектом щодо ПДВ, податку на прибуток, єдиного податку, а також податку на майно та акцизного податку. Розглянемо ж, що зміниться в частині ПДФО.
Впорядкування підприємницької діяльності
Перше, що впадає в око під час аналізу податкових змін, це те, скільки уваги приділено впорядкуванню підприємницької, незалежної професійної і, нарешті, індивідуальної (новий термін!) діяльності фізосіб. Дехто з експертів вважає, що така увага не є випадковою і свідчить про намір поступово примусово-добровільно перетягнути усіх або більшість підприємців зі спрощеної системи на загальну. Поживемо – побачимо, а зараз проаналізуємо, що саме пропонує Мінфін.
У 2016 році, як відомо, перебуваючи на загальній системі оподаткування фізособа може реалізувати себе трьома законними шляхами:
- стати найманим працівником за трудовим договором (або кількома трудовими договорами, поєднюючи основну роботу із сумісництвом);
- стати особою, яка веде незалежну професійну діяльність і працювати за цивільно-правовими договорами, отримуючи винагороду за свої роботи чи послуги. Але при цьому вже слід ставати на облік в органі ДФС та подавати відповідну звітність;
- стати підприємцем, що дасть можливість торгувати не тільки власними роботами/послугами, а й товарами. До того ж, тільки підприємці мають право вибору системи оподаткування, на якій вони перебувають.
Останні дві категорії фізосіб є складовими так званих самозайнятих осіб (пп. 14.1.226 ПКУ).
У 2017 році до самозайнятих осіб (якщо законопроект Мінфіну буде прийнято) потрапить ще одна, третя категорія – особи, які здійснюють індивідуальну діяльність. Що це за діяльність та як вона відрізняється від незалежної професійної або підприємницької діяльності, читайте далі.
Фізособа, що провадить індивідуальну діяльність
Особливості нової категорії самозайнятих осіб:
1) Поширюється на будь-яких фізосіб, які не зареєстровані як підприємці без права найму інших осіб.
2) Не потребує держреєстрації, як у випадку із підприємцем.
3) Можна здійснювати такі види діяльності:
- роздрібна торгівля;
- традиційні народні промисли (перелік встановлюється місцевою радою);
- надання побутових послуг населенню. Під послугами для населення маються на увазі послуги з:
- ремонту взуття;
- ремонту одягу та побутових текстильних виробів;
- ремонту трикотажних виробів;
- ремонту та реставрації килимів та килимових виробів;
- ремонту шкіряних, галантерейних та дорожніх виробів;
- ремонту, реставрації та поновлення меблів;
- ремонту автомобілів, мотоциклів, моторолерів, і мопедів, велосипедів та інших автотранспортних засобів за індивідуальним замовленням;
- ремонту радіотелевізійної та іншої аудіо- і відеоапаратури;
- ремонту електропобутової техніки та інших побутових та офісних приладів;
- ремонту годинників;
- технічного обслуговування і ремонту музичних інструментів;
- ремонту інших предметів особистого користування, домашнього вжитку та металовиробів;
- прання та прасування білизни та інших текстильних виробів;
- перукарські та косметологічні послуги, послуги з манікюру та педикюру, татуювання;
- послуги, пов'язані з сільським та лісовим господарством;
- послуги домашньої прислуги, гувернера, репетитора, догляд за хворими або немічними особами;
- послуги, пов'язані з очищенням та прибиранням приміщень за індивідуальним замовленням;
- грумінг.
4) Взяття на облік у ДФС - заявочний принцип з поданням заяви до органу місцевого самоврядування (сільради, міськради, райради тощо).
Місцевий орган самоврядування повідомляє орган ДФСУ про таку заяву. Орган ДФСУ бере таку фізичну особу на податковий облік як платника ПДФО за фіксованим розміром. Також таку заяву можна відразу подати й в контролюючі органи за місцем постійного проживання (податкової адреси). У заяві зазначається дата початку діяльності, період її провадження та обраний вид діяльності.
5) Дозволений обсяг річного доходу до 250 розмірів мінімальної зарплати, встановленої на 1 січня звітного року (якщо брати цифри проекту Держбюджету-2017 – це 1600,00 х 250 = 400 тис. грн). У разі перевищення такий платник податку позбавляється права займатися у наступному за звітним податковому році індивідуальною діяльністю та зобов’язаний доплатити з такого перевищення ПДФО за ставкою, визначеною п. 167.3 ПКУ. Щоправда, у цій нормі ставка становить 0%. Тому не дуже зрозуміло що ж доплачувати.
6) Розмір податку – фіксований розмір ПДФО в місяць 10% мінімальної зарплати, встановленої на 1 січня податкового року (якщо брати цифри проекту Держбюджету-2017 – це 1600,00 х 10% = 160,00 грн у розрахунку на місяць).
7) Сплата податку - авансовими платежами за календарні періоди, що дорівнюють місяцю, кварталу, півроку, року (за вибором платника) не пізніше 20 числа (включно) місяця за наступні вищевказані календарні періоди. Сплачені авансові платежі сплачуються не залежно від того здійснюється діяльність чи ні.
8) Звітний період - календарний рік, за який подається декларація спрощеної форми про доходи, отримані від здійснення такої діяльності.
9) Немає вимог щодо ведення обліку доходів і витрат.
10) На жаль, залишається відкритим питання щодо сплати військового збору такими фізособами, адже об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ згідно з пп. 1.2 п. 16-1 підрозд. 10 р. XX ПКУ. А згідно з пп. 163.1.1 ПКУ це є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, тоді як в оновленому пп. 164.1.3 ПКУ говориться, що загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою, яка здійснює індивідуальну, фізичною особою - підприємцем та фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.
Тож, якщо прямо читати норми, то виходить, що нова категорія самозайнятих осіб сплачуватиме за себе й військовий збір.
Усі зазначені критерії ви зможете побачити в оновленій редакції ст. 177 ПКУ. Але куди ж поділися норми щодо підприємців на загальній системі оподаткування, які раніше містилися в цій статті?
А вони «перекочували» до ст. 178 ПКУ, яку у проекті закону ділять із особами, які здійснюють незалежну професійну діяльність. Розглянемо це далі.
Фізособа, що здійснює підприємницьку або незалежну професійну діяльність
Отже, норми щодо оподаткування результатів діяльності обох таких категорій самозайнятих осіб зведено в одну ст. 178 ПКУ. Як наслідок, справляється враження, що правила для них встановлені однакові, однак, принаймні, в цій редакції законопроекту, це не так.
Приміром, чітко визначені витрати підприємця і зовсім ні для фізосіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність. Хоча для обох об’єктом оподаткування є чистий дохід, тобто, різниця між отриманими доходами та понесеними витратами.
Крім цього, внаслідок переміщення норм зі ст. 177 ПКУ в ст. 178 ПКУ з’являється новий пп. 178.5.1 ПКУ, який, в його поточній редакції, стосується не тільки підприємців (оскільки це в ньому чітко не зазначено). А ним встановлюється сплата авансового внеску з ПДФО за наслідками I-III кварталів, який, виходить, в 2017 році поширюватиметься і на осіб, які ведуть незалежну професійну діяльність.
Що ж стосується підприємців-загальносистемників, то у них перелік дозволених витрат розширився на витрати у вигляді «роздрібного» акцизного податку згідно з оновленим пп. 178.4.3 ПКУ.
При цьому п. 178.14 ПКУ утворюється нова підкатегорія серед існуючих нині самозайнятих осіб – самозайняті особи із особливим ПДФО-оподаткуванням. Розглянемо докладніше, хто це і які переваги вони матимуть.
Самозайняті особи із особливим ПДФО-оподаткуванням - це:
- підприємці, обсяг доходу яких від провадження господарської діяльності протягом календарного року, що передує звітному (податковому) року застосування особливостей оподаткування самозайнятих осіб, не перевищує 4000 розмірів мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в тому числі вперше зареєстровані у поточному році;
- особи, що провадять незалежну професійну діяльність, обсяг доходу яких від провадження такої діяльності протягом календарного року, що передує звітному (податковому) року застосування особливостей оподаткування самозайнятих осіб, не перевищує 4000 розмірів мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, в тому числі вперше взяті на облік у контролюючому органі у поточному році.
Враховуючи дані проекту Держбюджету-2017, в 2017 році зазначений поріг доходу становитиме 6,4 млн грн.
Потрапити до цієї підкатегорії можна добровільно (звісно, за умов відповідності критеріям), шляхом подання заяви в довільній формі. Так само оформлюватиметься і вихід з такої підкатегорії.
Водночас до неї не можуть потрапити ті, хто здійснюють:
- діяльність з організації, проведення азартних ігор, лотерей, парі (букмекерське парі, парі тоталізатора);
- обмін іноземної валюти;
- виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);
- видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення;
- видобуток, реалізацію корисних копалин;
- діяльність у сфері фінансового посередництва;
- діяльність з управління підприємствами;
- діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності) та зв'язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню);
- діяльність з продажу предметів мистецтва та/або антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;
- торгівлю цінними паперами та деривативами.
Рішення про застосування особливостей оподаткування самозайнятих осіб може бути прийнято фізичною особою один раз протягом календарного року.
Чому варто потрапити до цієї підкатегорії?
Вона дає право на:
- амортизацію необоротних активів (але не всіх і тільки в порядку, встановленому ПКУ)
- не застосування РРО при готівкових розрахунках (але в межах певного обсягу річного доходу);
- підтвердження витрат у разі наявності документу, складеного у довільній формі, які має певні обов’язкові реквізити.
Розглянемо ці переваги детальніше.
Включення до витрат суми амортизації основних засобів та нематактивів, що використовуються у госпдіяльності (щоправда, крім житлової нерухомості, легкових та вантажних автомобілів, і звісно ж, земельних ділянок).
За власним бажанням підприємця до витрат звітного періоду можуть бути віднесені суми розрахованої амортизації основних засобів та нематактивів з відповідним веденням окремого обліку таких витрат.
При цьому амортизації підлягають витрати на:
- придбання основних засобів та немактивів;
- самостійне виготовлення основних засобів. Чомусь тут забули про НА.
Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу витрат звітного періоду витрати на:
- проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів;
- ліквідацію основних засобів (в частині залишкової вартості). Чомусь й тут не згадано про НА.
Амортизацію дозволено вираховувати виключно прямолінійним методом. Здійснюватиметься таке нарахування у розрізі об’єктів ОЗ та НА.
Строк корисного використання підприємець визначає самостійно. Втім й тут, за аналогією із платниками податку на прибуток, такий строк не може бути меншим, ніж мінімально допустимий, який визначений новим пп. 177.4.10 ПКУ:
- для капітальних витрати на поліпшення земель, не пов’язаних з будівництвом – 15 років;
- для будівель, споруд, передавальних пристроїв – 10 років;
- для машин, обладнання, тварин, багаторічних насаджень та інших – 5 років;
- для нематактивів - відповідно до правовстановлюючого документа, але не менш як 2 роки.
Щодо можливості не застосовувати РРО, то її правила звучать дуже знайомо: фізособа – підприємець, яка належить до підкатегорії, визначеної п. 178.14 ПКУ, звільняється від обов’язку застосування у своїй діяльності РРО, якщо обсяг її доходу протягом календарного року не перевищує 1 млн грн у розрахунку на один календарний рік.
Застосування РРО розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням перевищення, та «продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом дії свідоцтва платника єдиного податку» (очевидна помилка від Мінфіну!).
Щодо документального підтвердження витрат. Достатньою підставою для документального підтвердження понесених таким підприємцем витрат у звітному періоді буде наявність документу, складеного у довільній формі, обов’язкові реквізити якого включають інформацію щодо:
- контрагента (назва або П.І.Б., податковий номер або серія та номер паспорта фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків);
- найменування товару (послуги);
- кількісних показників проведеної операції;
- вартісних показників постачання;
- дати проведення операції;
- суми ПДВ (в разі реєстрації фізичної особи платником ПДВ).
Вимагати зазначення у документах, що підтверджують витрати фізичної особи, інших реквізитів, не встановлених цим пунктом, заборонятиметься.
Внаслідок очевидного копіювання окремих норм п. 178.14 ПКУ зі спрощеної системи оподаткування, до неоподаткованих доходів такої підкатегорії самозайнятих осіб раптом потрапила і «сума позики, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців». Чи варто перейти до цієї підкатегорії та сплачувати податок з позики, отриманої та не поверненої протягом року (зокрема, і до такого переходу, в разі наявності залишку на початок застосування норм п. 178.14 ПКУ), вирішувати вам.
Втім втратити право перебування в цій підкатегорії досить легко. Крім логічно виникаючих умов, таких як порушення норм п. 178.14 ПКУ, в т.ч. перевищення обсягу річного доходу, є ще одна, яку варто виділити окремо - це декларування від’ємного значення чистого оподатковуваного доходу, протягом трьох послідовних звітних (податкових) періодів. При цьому фізична особа втрачає право на застосування особливостей оподаткування на період двох наступних календарних років.
Відрядження - що зміниться?
1) Розмір неоподаткованих добових при відрядженнях за кордон, що передбачені пп. 170.9.1 ПКУ, з 0,75 розміру мінімальної зарплати збільшено до 40 євро на день. Але, аби визнати гривневу суму таких закордонних добових, слід трохи погратися: взяти офіційний обмінний курс гривні до євро, установлений НБУ, в розрахунку за кожен день перебування у відрядженні. Це той самий випадок, коли працівникові добре, а бухгалтер схопиться за голову.
2) Скасовуються норми щодо обов’язкової наявності посадкового талону та відміток уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України в закордонному паспорті або документі, що його замінює для підтвердження витрат у разі відряджень за кордон.
Таким чином, факт перебування працівника у відрядженні можна буде підтвердити будь-якими документальними доказами. Серед них - відмітки прикордонних служб про перетин кордону, проїзні документи, рахунки на проживання та/або будь-які інші документи, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні.
3) Законотворець також намагається вирішити питання щодо відшкодування понесених працівником витрат на придбання електронних транспортних квитків та неоподаткування таких відшкодованих сум.
Наразі для цього потрібно посадковий талон та документ про сплату за всіма видами транспорту. Немає посадкового талону, а є документ про сплату, чи навпаки, є документ про сплату, однак немає посадкового, податківці все одно говорять про оподаткування ПДФО та військовим збором відшкодованих працівнику сум на придбання електронних квитків у такому випадку (підкатегорії 103.02, 103.17 ресурсу «ЗІР»).
Тож законопроектом передбачається замінити ці документи на розрахункові документи про їх придбання. Втім, знову таки: що саме будуть мати на увазі перевіряючі під розрахунковими документами? Як правило, електронні квитки і купуються через Інтернет (з оплатою за допомогою платіжної картки). Чи не доведеться в такому випадку працівникові, який придбав такий квиток за рахунок власних коштів, йти до банку і завіряти платіжне доручення про придбання? Якщо ця норма увійде в наступному році в ПКУ, чекатимемо на роз’яснення від Мінфіну.
На замітку! Відповідно до ст. 2 Закону про РРО розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо).
Відповідно до п. 5.6 Порядку №331/137 посадочний документ, перевізний документ, документ на повернення та документ на послуги, роздруковані на паперовому носії, є розрахунковими документами (транспортними квитками).
Якщо вам банк простив іпотечний кредит
Звісно, прощення банком іпотечного кредиту нечасто виникає і причиною такого анулювання заборгованості є неплатоспроможність боржника. Чи доцільно в такому випадку говорити про сплату податків з суми прощеного боргу?
Фахівці Мінфіну вважають, що так, і як «допомогу» колишньому боржнику пропонують розстрочення платежу (зміни вносяться до п. «д» пп. 164.2.17 ПКУ).
Для розстрочення такої суми податкового зобов’язання платником податку разом з декларацією до контролюючого органу подається заява у довільній формі, що містить фактичні дані про суму прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту), підтверджену відповідними документами кредитора та коротке пояснення обставин, що призвели до необхідності розстрочення задекларованої суми податкового зобов’язання.
Після цього сума боргу з ПДФО погашатиметься рівними частками кожного календарного кварталу до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня, до 20 жовтня і до 20 грудня), починаючи з кварталу, що настає за тим кварталом, у якому до контролюючого органу подано заяву.
Однак, звертаємо вашу увагу, що зазначене оподаткування сум прощеного кредиту не поширюватиметься на валютні кредити, не погашені до 1 січня 2014 року (див. п. 8 підр. 1 розділу ХХ ПКУ).
Цікаво також, що водночас в ПКУ діятиме норма пп. 165.1.59 ПКУ, за яким ПДФО не оподатковується сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов’язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити). Однак, поки відповідний закон не було прийнято, ця норма залишатиметься «мертвою».
Лікування родичів за рахунок роботодавця або благодійників
Існуючу наразі норму пп. 165.1.19 ПКУ, яка дозволяє фізособам не сплачувати ПДФО (а отже, і військовий збір) в разі, якщо лікування фінансується роботодавцем або благодійною організацією, поширили й на членів сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення, та дітей, законним представником якої є працівник.
Водночас, в цю норму ввели вимогу документального підтвердження витрат, пов’язаних із наданням зазначеної допомоги (у випадку надання коштів, як ми розуміємо, безпосередньо, працівникові). Тобто, якщо роботодавець оплачуватиме лікувальні процедури та ліки безпосередньо медичному закладу, то йому достатньо буде і рахунку (або договору). А ось якщо допомога надаватиметься працівнику грошима на руки, зокрема, і як компенсація вже понесених ним витрат на лікування, роботодавцю потрібно мати документи про те, як ці кошти було витрачено (у вигляді копій, зрозуміло, які може зробити і сам роботодавець).
Несподівано зміни внесені і до пп. 170.7.4 ПКУ, який встановлює пільги щодо оподаткування ПДФО сум благодійної допомоги. Якщо в 2016 році умовою неоподаткування вартості лікування є перерахування коштів безпосередньо медичному закладу, в 2017 році ця умова скасована. Тобто, надати благодійну допомогу без оподаткування буде можливо і самій фізособі (на руки або на її рахунок), але за умови документального підтвердження нею цільового використання отриманої благодійної допомоги.
При цьому перелік лікувальних процедур, на які поширюється зазначена пільга, залишається без змін. А ось термін використання фізособою отриманих на лікування коштів вже не обмежуватиметься, як у 2016 році, терміном в 12 місяців (оновлений пп. 170.7.5 ПКУ).
Навчання за рахунок роботодавця
Норми пп. 165.1.21 ПКУ, який наразі встановлює порядок оподаткування витрат на навчання фізособи за рахунок роботодавця (зокрема, й майбутнього), спростили дуже лояльно для платників податків!
В законопроекті цей підпункт передбачає, що не оподатковується «сума, сплачена будь-якою юридичною або фізичною особою на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за підготовку чи перепідготовку фізичної особи». Тобто:
- жодних обмежень в сумі таких витрат
- жодних вимог про відпрацювання трьох років або наявність трудових відносин із платником
- жодних умов про зв'язок такої освіти з господарською діяльністю особи, яка за неї платить
- жодних умов про ступінь споріднення із особою, яка оплачує таке навчання.
Але, зверніть увагу, як і раніше, йдеться про суми, які сплачуються безпосередньо закладу освіти - вітчизняному вищому та/або професійно-технічному навчальному закладу (як правило, на підставі договору між платником і таким закладом). Якщо ж, наприклад, роботодавець сплачуватиме такі кошти працівникові, із тим, щоб він заплатив їх за навчання або як компенсацію вже понесених витрат, і договір при цьому буде укладено між працівником та навчальним закладом, підстав для цієї пільги не буде.
Продаж дикорослих трав'яних рослин, квітів, ягід, горіхів, грибів
До пп. 165.1.24 ПКУ, який регулює порядок оподаткування доходів від продажу власної сільськогосподарської продукції, внесено кілька абзаців, які передбачають звільнення від оподаткування ПДФО доходу від продажу фізособами дикорослих трав'яних рослин, квітів, ягід, горіхів, грибів. Але лише в межах максимальної норми безоплатного збору, встановленої місцевими органами виконавчої влади відповідно до ст. 30 Лісового кодексу України. Отже, щоб дізнатися, скільки можна продати, не сплачуючи ПДФО, слід звернутися до постанови місцевої ради, яка встановлює цей ліміт.
Але якщо суб’єкт господарювання, який придбав у фізичної особи – платника податку власну сільськогосподарську продукцію, дикорослі трав'яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, гриби безпосередньо (за дорученням) або через посередників, здійснює в подальшому операції з вивезення за межі митної території України такої продукції, то доходи, зазначені у цьому пункті, підлягають оподаткуванню на загальних підставах.
Отже, тут обсяг реалізації і довідки від сільради про, те що це продукція, яка була вирощена на власній земельній ділянці, не допоможуть. Такий суб’єкт господарювання є податковим агентом платника податку.
Податковим агентом у строки, визначені ПКУ для місячного податкового періоду (тобто до 20 числа місяця, наступного після місяцем виплати такого доходу), до бюджету сплачується (перераховується) загальна сума податку, нарахованого за ставкою, визначеною абзацом першим п. 167.1 (наразі 18%), із загальної вартості такої сільськогосподарської продукції, дикорослих трав'яних рослин, квітів, ягід, горіхів, грибів, яка вивозиться за межі митної території України.
При цьому у податковому розрахунку не зазначається відомості про фізичну особу - платника податку – отримувачів доходів від продажу такої продукції. Тут зрозуміло – законодавці бажають уникнути зайвих питань. А де брати дані про тих, в кого ці товари придбавалися, якщо при придбанні їх не було отримано? Однак, на нашу думку, таке формулювання усіх проблем не знімає, адже не зрозуміло, як бути в цьому випадку із заповненням розділу ІІ форми №1-ДФ (щодо військового збору, дані у якому не персоніфікуються). Це вже не кажучи про те, що законодавці, по суті, «вішають» податкове навантаження в сумі цього ПДФО та військового збору на покупців таких товарів, адже утримати ці податки з одержувачів доходу можливості, скоріш за все, не буде.
Продаж чорного металобрухту
Перелік доходів, зазначених у пп. 164.1.25 ПКУ, розширено за рахунок брухту чорних металів. Однак зверніть увагу, йдеться лише про той металобрухт, який має код 7204 згідно з УКТ ЗЕД.
При цьому, як і в 2016 році, продаж брухту кольорових металів, дорогоцінних металів (щоправда, тільки проданий НБУ), вторсировини не оподатковуватиметься ПДФО.
****
Читайте також: