Продаж агропродукції нижче собівартості: п. 188.1 ПКУ та порядок визначення ПЗ з ПДВ в 2026 році

1. Ринкова реальність чи бухгалтерська собівартість: на що орієнтуватися платнику ПДВ?
2. Що таке «звичайна ціна» і чи завжди вона відповідає ціні продажу?
3. Дві податкові накладні: коли без них не обійтися?
4. Рекомендації та висновки
5. Де прочитати більше про продаж нижче собівартості?

Коментар до ІПК ДПС від 05.10.2026 №5856/ІПК/99-00-21-03-02

Що робити підприємству, якщо внаслідок негоди чи інших примх природи зібраний урожай виявився низької якості, а його ринкова ціна виявилася нижчою за собівартість? Чи потрібно у такому разі «дотягувати» базу оподаткування ПДВ до рівня витрат на вирощування?

З’ясуємо, що з цього приводу думає ДПС.

Ринкова реальність чи бухгалтерська собівартість: на що орієнтуватися платнику ПДВ?

Коли підприємство здійснює операції з постачання товарів, такі операції стають об'єктом оподаткування ПДВ (п. 185.1 ПКУ). Щоб порахувати суму податку, беремо договірну вартість і порівнюємо її з мінімальною базою оподаткування (п. 188.1 ПКУ).

Так ми дізнаємося, що для самостійно виготовлених товарів база оподаткування не може бути нижче звичайних цін. Але як визначити звичайну ціну в даному випадку?

Висновок ДПС:

база оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовленої продукції не може бути нижче звичайних цін, що відповідають ринковим.

Позиція для ДПС традиційна. Аналогічні висновки вона робила не раз, зокрема, щодо виробничого підприємства (читайте тут).

Отже, собівартість самостійно виготовленої продукції при визначенні бази оподаткування ПДВ не має принципового значення. Якщо така продукція була продана за ринковими цінами, орієнтуємось саме на ці ціни.

Це головний висновок. Але водночас він ставить нові запитання.

Що таке «звичайна ціна» і чи завжди вона відповідає ціні продажу?

За ПКУ звичайною вважається ціна товарів, визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено законом. Така ціна відповідає рівню ринкових цін, якщо не доведено зворотне (пп. 14.1.71 ПКУ).

У свою чергу, ринкова ціна – це ціна, за якою товари передаються незалежними один від одного покупцем і продавцем на добровільній основі, за умови, що обидві сторони володіють достатньою інформацією про ринок ідентичних (а за їх відсутності – однорідних) товарів у порівнянних економічних умовах (пп. 14.1.219 ПКУ). Ринок товарів визначається як сфера їх обігу, де покупець чи продавець може без значних додаткових витрат придбати або реалізувати товар на найближчій території (пп. 14.1.218 ПКУ).

Таким чином, якщо через низьку якість урожаю ринкові ціни на таку продукцію впали нижче собівартості виробництва, підприємство має повне право продавати її за цією реальною ринковою ціною. Ця обставина не повинна призводити ні до додаткового нарахування ПДВ, ні до складання двох податкових накладних.

В чому ризик для платника ПДВ?

Податківці, у разі виявлення постачання продукції власного виробництва за цінами, нижчими за її собівартість, часто звинувачують постачальників у штучному заниженні ПДВ. На думку контролюючого органу, застосування договірних цін як ринкових/звичайних цін за таких обставин суперечить приписам пп. 14.1.71, 14.1.219 ПКУ. Розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Докладно про це читайте тут.

Різні підходи до визначення звичайних цін спостерігаються і в судовій практиці. Так, інколи судді переконані, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує вимозі щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час провадження господарської діяльності (постанова ВС від 26.03.2024 у справі №200/773/20-а).

Натомість у постанові від 25.05.2023 у справі №200/465/21-а Верховний Суд висловив позицію, що відсутність доказів звернення податкового органу до уповноваженого державного органу про отримання необхідної цінової інформації свідчить про порушення податковим органом визначеної процедури з’ясування рівня звичайних цін. Використання іншої інформації до встановлення відсутності офіційних статистичних даних про рівень цін на окремі товари свідчить про передчасність використання результатів досліджень, використаних податковим органом для визначення звичайної ціни.

У свою чергу у постановах від 13.12.2022 у справі №200/4957/20-а та від 14.09.2022 у справі №200/12446/19-а стверджується, що чинним податковим законодавством не встановлено спеціальних обмежень для оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів за цінами, нижчими від собівартості. Такі операції підлягали відображенню в податковому обліку за загальними правилами, регламентованими ПКУ.

Втім, майже усі подібні судові справи об’єднує одна спільна риса. Зазвичай судді наполягають на тому, щоб податковий орган, який намагається притягти платника ПДВ до відповідальності, довів реалізації самостійно виготовлених товарів за цінами, які не відповідають ринковим.

Тобто, якщо ДПС вважає, що товари були продані за ціною, нижчою ніж ринкова, вони повинні це довести (а не платник ПДВ має доводити, що продав продукцію за ринковою ціною).

Дві податкові накладні: коли без них не обійтися?

Припустимо, що підприємство продає самостійно виготовлену сільськогосподарську продукцію за ціною (договірною вартістю), яка є нижчою від звичайних ринкових цін.

В такому випадку виникає різниця між фактичною вартістю продажу та базою оподаткування ПДВ.

Висновок ДПС:

якщо самостійно виготовлена продукція постачається за ціною (договірною вартістю), нижчою від звичайних цін на таку продукцію, платник податку повинен за операцією з постачання такої продукції нарахувати податкові зобов’язання та скласти дві податкові накладні.

Такий випадок вимагає складання двох податкових накладних:

• перша податкова накладна – виписується на суму, розраховану виходячи з фактичної (договірної) ціни постачання;
• друга податкова накладна – виписується на суму перевищення бази оподаткування (звичайної/ринкової ціни) над фактичною ціною постачання.

Втім, допускається альтернативний варіант: платник може скласти не пізніше останнього дня місяця зведену податкову накладну на суми такого перевищення, розраховані окремо за кожною операцією.

Як складати ПН на суму перевищення та зазначати це в декларації з ПДВ та обліку читайте тут.

Рекомендації та висновки

Отже, якщо ваша договірна ціна відповідає поточним ринковим цінам на аналогічну продукцію, саме вона і є базою для ПДВ – навіть якщо вона нижча за витрати на її виробництво (собівартість).

А от якщо поточні ринкові ціни на таку продукцію вищі, ніж та ціна, за якою ви вирішили продати свою продукцію – базою нарахування ПДВ буде саме ринкова ціна. Зрозуміло, що податкові органи під час перевірок наполягають зазвичай саме на такому розвитку подій. Тому продаж за нестандартними цінами, а тим паче собі у збиток – постійний об’єкт уваги податківців. До цього варто бути готовим.

Проаналізувавши ситуацію та позицію контролюючих органів, можна сформувати чіткий алгоритм дій для підприємств, які опинилися в подібній ситуації:

• собівартість не бере участі у порівнянні при визначенні бази оподаткування ПДВ для самостійно виготовленої продукції;
• орієнтир – ринок, а не витрати. Порівнювати договірну ціну потрібно не з вашими витратами на вирощування (собівартістю), а саме зі звичайними (ринковими) цінами на аналогічну продукцію низької якості, що склалися на ринку на момент продажу;
• якщо ціна реалізації нижча за собівартість через погіршення якості врожаю, подбайте про наявність доказової бази (експертні висновки, акти зниження якості, довідки про середньоринкові ціни на подібну низькосортну продукцію тощо). Це допоможе довести, що ваша занижена ціна є реалістичною ринковою ціною, а не штучним заниженням;
• у разі продажу нижче звичайної ціни не забувайте про вимогу виписування «двох податкових накладних» або складання зведеної податкової накладної;
• щоб уникнути ризиків визнання операції фіктивною або такою, що не має розумної економічної причини (ділової мети), підприємству доречно задокументувати причини зниження вартості. Для цього знадобляться: акт огляду (дефектний акт); висновок інвентаризаційної комісії; наказ керівника про встановлення ціни реалізації або проведення уцінки; документи на відвантаження: договір купівлі-продажу, рахунок-фактура (інвойс), видаткова накладна (товарно-транспортна накладна у разі доставки автотранспортом). Надані документи мають підтвердити адекватність (ринковість) ціни та реальний факт передачі права власності на товар покупцю. Докладно про це читайте тут.

Де прочитати більше про продаж нижче собівартості?

• Продаж власної продукції нижче собівартості: ДПС роз'яснила, як правильно порахувати ПДВ та скласти ПН
• Продаж товарів як тестерів та пробників нижче собівартості: роз'яснення ДПС про податок на прибуток та ПДВ
• Продаж товару нижче собівартості у 2026 році: ПДВ за пп. 188.1 ПКУ та алгоритм дій