Державна фiскальна служба України у листі від 03.04.2015 р. №7085/6/99-99-19-03-01-15 зазначила, що згідно зі ст. 69 КАС, доказами в адмiнiстративному судочинствi є будь-якi фактичнi данi, на пiдставi яких суд встановлює наявнiсть або вiдсутнiсть обставин, що обґрунтовують вимоги i заперечення осiб, якi беруть участь у справi, та iншi обставини, що мають значення для правильного вирiшення справи.
Цi данi встановлюються судом на пiдставi пояснень сторiн, третiх осiб та їхнiх представникiв, показань свiдкiв, письмових i речових доказiв, висновкiв експертiв.
Своєю чергою, статтею 86 КАС встановлено, що суд оцiнює докази, якi є у справi, за своїм внутрiшнiм переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебiчному, повному та об’єктивному дослiдженнi. Суд оцiнює належнiсть, допустимiсть, достовiрнiсть кожного доказу окремо, а також достатнiсть i взаємний зв’язок доказiв у їх сукупностi.
Таким чином, право вiдхиляти доказ у справi належить виключно суддi, який розглядає справу.