Відповідно до пп. 136.1.15 п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ), для визначення об’єкта оподаткування не враховуються кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається відповідно до чинних міжнародних договорів.
Платники податку, дохід (прибуток) яких повністю та/або частково звільнено від обкладення цим податком, ведуть окремий облік доходу (прибутку), який звільняється від оподаткування згідно з нормами ПКУ. При цьому:
до складу витрат таких платників податку, пов’язаних з отриманням доходу (прибутку), що не звільняється від оподаткування, не включаються витрати, пов’язані з отриманням такого звільненого доходу (прибутку);
сума амортизаційних відрахувань, нарахованих на основні засоби, що використовуються для отримання такого звільненого доходу (прибутку), не враховується у витратах, пов’язаних з отриманням доходу (прибутку), що не звільняється від оподаткування (п. 152.11 ст. 152 ПКУ).
Згідно з п. 2 Порядку залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року №153, зі змінами та доповненнями, міжнародна технічна допомога — ресурси та послуги, що відповідно до міжнародних договорів України надаються донорами на безоплатній та безповоротній основі з метою підтримки України.
Враховуючи викладене, міжнародна технічна допомога не спрямована на отримання доходу, і тому відображення таких операцій у податковому обліку не передбачено ПКУ. Отже, міжнародна технічна допомога не відображається у складі доходу платника податку — реципієнта, а витрати, здійснені за рахунок такої міжнародної технічної допомоги, не підлягають включенню до складу витрат та не підлягають амортизації.