Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Згідно зі ст. 34 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. (далі — КЗпП) простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) (ст. 113 КЗпП).
Відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов’язаних із виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, до яких, зокрема, належать прямі витрати на оплату праці.
До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати працівникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат (пп. 138.8.2 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу).
Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138 цього Кодексу).
При обчисленні об’єкта оподаткування враховуються інші витрати господарської діяльності, щодо яких розділом ІІІ Податкового кодексу прямо не встановлено обмежень з віднесення до складу витрат (пп. 138.12.2 п. 138.12 ст. 138 Кодексу). Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені (п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу).
Отже, заробітна плата працівників, виплачена за час вимушеного простою підприємства, не може бути безпосередньо віднесена до конкретного об’єкта витрат і відповідно не включається до складу прямих витрат на оплату праці, що формують собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Такі виплати враховуються у складі інших витрат у звітному податковому періоді, в якому вони були здійснені (пп. 138.12.2 п. 138.12 та п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу).
