Чи треба повертати кошти, які вам перерахували помилково?
Статтею 1212 ЦКУ визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Тобто помилково зараховані кошти підлягають поверненню, і це не право, а обов’язок отримувача.
А які наслідки для отримувача щодо обліку та оподаткування?
Ключові моменти щодо помилкових платежів врегульовано Законом України №1591-IX, Інструкцією №163 та нормами глави 83 ЦКУ.
У них наведено основні визначення, які допоможуть ідентифікувати помилкові операції:
Помилкова платіжна операція – платіжна операція, внаслідок якої з вини надавача платіжних послуг здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі (п. 69 ст. 1 ЗУ №1591-IX).
Неналежний отримувач – особа, на рахунок якої без законних підстав зараховано суму платіжної операції або яка отримала суму платіжної операції у готівковій формі (п. 43 ст. 1 ЗУ №1591-IX).
Неналежний платник – особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно) (п. 44 ст. 1 ЗУ №1591-IX).
Неналежна платіжна операція – платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі (п. 42 ст. 1 ЗУ №1591-IX).
Таким чином, кошти можуть бути як помилково списані, так і помилково зараховані. Помилкове зарахування можливе з вини надавача послуг, отримувача та платника. Розглянемо кожен випадок окремо.
Помилкове зарахування з вини банку
Платник ініціює оплату платіжною інструкцією. А надавач платіжних послуг приймає до виконання таку платіжну інструкцію, за умови що її оформлено належним чином.
Надавач платіжних послуг перевіряє номер рахунку платника та коду платника (коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) або унікального ідентифікатора платника1.
1 Унікальний ідентифікатор – комбінація літер, цифр, символів або знаків, що надається користувачу надавачем платіжних послуг та дає змогу однозначно ідентифікувати користувача та/або його рахунок для цілей виконання платіжної операції.
Платіжна інструкція приймається до виконання у той самий операційний день, якщо була вона отримана в операційний час. Якщо платіжна інструкція надійшла до нього після закінчення операційного часу, – не пізніше наступного операційного дня (ст. 43 ЗУ №1591-IX).
Зазначена ініціатором у платіжній інструкції інформація має передаватися без змін незалежно від залучення до виконання платіжної операції надавачів платіжних послуг, задіяних як посередники, комерційні агенти, чи використання платіжних систем (ст. 40 ЗУ №1591-IX).
Тобто надавач платіжних послуг не може внести зміни до платіжної інструкції. І помилки, за які він несе відповідальність, пов’язані безпосередньо з виконанням:
- помилкових, неакцептованих платіжних операцій. Тобто платіжна операція, виконана надавачем платіжних послуг платника на підставі наданої ініціатором платіжної інструкції без отримання згоди платника (крім примусового списання (стягнення) або після відкликання такої згоди (п. 39 ст. 1 ЗУ №1591-IX);
- платіжної операції з порушенням строків.
У разі виявлення таких операцій платник повинен повідомити надавача платіжних послуг, а той, своєю чергою, – повернути кошти та за потреби сплатити пеню відповідно до положень розд. VII ЗУ №1591-IX.
Зі свого боку, надавач платіжних послуг під час надходження коштів від неналежного отримувача залишає їх у своєму розпорядженні, за умови виконання своїх зобов’язань з відшкодування. Відповідно до п. 14 ст. 86 ЗУ №1591-IX неналежний отримувач має повернути кошти у триденний строк. У разі порушення терміну надавач послуг має право вимагати від неналежного отримувача сплати пені в розмірі 0,1% суми простроченого платежу за кожний день від дати завершення помилкової платіжної операції до дня повернення коштів на рахунок платника, але не більше 10% суми платіжної операції.
Помилкове зарахування з вини отримувача
Такі помилки теж трапляються, і, як правило, вони пов’язані з помилками в банківських реквізитах, наданих отримувачем. Під отримувачем у цьому випадку ми маємо на увазі того, хто мав ці кошти отримати (а не того, хто внаслідок помилки їх отримав).
Наприклад, отримувач вказав:
- номер рахунку, якого не існує – у цьому випадку кошти будуть повернені платнику і не потраплять на рахунок отримувача;
- номер рахунку, який існує, але має інше цільове призначення, наприклад депозитний рахунок. У платника кошти списано, але на потрібний поточний рахунок отримувача вони не надійшли, тож потрібно уточнювати реквізити;
- дані іншого отримувача. У такому випадку необхідно буде шукати, хто фактично отримав ці кошти і повертати їх як помилково перераховані.
Помилки зарахування з вини платника
Помилки з вини платника найбільш поширені та найбільш цікаві. Вони можуть бути такі:
- платник вказав дані неналежного отримувача, що не має договірних відносин з ним. У цій ситуації необхідно буде ініціювати повернення коштів;
- платник має договірні відносини з отримувачем, але сума договору є меншою, тобто проведено зайву оплату, що не передбачає постачання товару, надання послуг;
- помилка у призначенні платежу (неправильно вказано реквізити рахунку та номенклатуру). Платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції таким чином, щоб надати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція (п. 41 розд. ІІ Інструкції №163).
Банку в цій ситуації байдуже, що вказав у платіжці платник. Надавач платіжних послуг платника перевіряє заповнення цього реквізиту лише за зовнішніми ознаками. Виправлення призначення платежу неможливе надавачем послуг/банком. Після списання коштів з рахунку платника або настання дати валютування платіжної інструкції для ініціатора настає момент безвідкличності платіжної інструкції (ст. 45 ЗУ №1591-IX).
Після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті «Призначення платежу», вирішується між сторонами переказу без участі банку (лист НБУ від 09.06.2011 №25-111/1438-7141. Суб’єкти господарювання це питання вже врегульовуватимуть листуванням.
Щодо строків повернення, то ВПВС у постанові від 07.02.2024 №910/3831/22 зазначає:
«Зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов’язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала».
Тобто помилково зараховані кошти мають бути повернені відразу після отримання. Проте тут є нюанс: тому, хто фактично отримав кошти, часто потрібен певний час на з’ясування, чи помилково було отримано ці кошти, чи ні.
Наприклад, якщо ви бачите незнайому назву платника у банківській виписці, далеко не одразу ви розумієте, що ці кошти потрапили до вас через помилку. Якщо до вас звертається із вимогою повернути кошти банк, який їх перерахував, то, звісно, ви маєте відреагувати (повернути) негайно. А якщо ніхто не звертається (платник теж не одразу виявив свою помилку)? Можливо, йдеться про нового контрагента? Однак починати з’ясовувати, що це було, треба негайно.
Ще складніше в ситуації, коли контрагент, який помилково або зайво перерахував кошти, вам знайомий. У такому випадку виявити помилку допоможе звірка, але її не роблять після кожного платежу. Тому часто буває так, що переплату або помилкову оплату виявляють вже під час аналізу оборотно-сальдової відомості за місяць, або навіть перед складанням фінзвітності. Проте і в цій ситуації не варто нехтувати правилами і потрібно зв’язатися із контрагентом та з’ясувати, що це за кошти.
А далі вже діяти за обставинами. Причому повертати ці кошти зовсім не обов’язково – можна листом від платника змінити їх призначення: зарахувати в рахунок оплати за іншим договором або зробити їх передоплатою за товари, роботи, послуги, які будуть реалізовані у майбутньому тощо.
Бухгалтерський облік та оподаткування помилкових платежів
Відображення у отримувача
- Д-т 311 К-т 685 – отримання помилкових коштів;
- Д-т 685 К-т 311 – повернення помилково отриманих коштів;
- Д-т 948 К-т 31 – пеня за умови прострочення повернення коштів (сплачується за наявності, якщо сторони узгодили таку сплату).
Відображення у платника
- Д-т 377 К-т 311 – помилковий переказ;
- Д-т 311 К-т 377 – повернення коштів за помилковим платежем;
- Д-т 377 К-т 715 – отримано пеню за умови прострочення терміну повернення коштів неналежним отримувачем.
ПДВ. При визначенні, чи є об’єктом оподаткування ПДВ помилкова платіжна операція, орієнтуємось на те, чи є договірні відносини між надавачем, неналежним платником та неналежним отримувачем.
Якщо немає, то й об’єкта оподаткування немає (ІПК ДПСУ від 24.11.2022 №2055/ІПК/99-00-21-03-02-06, ІПК ДПСУ від 23.09.2022 №1534/ІПК/99-00-21-03-02-06).
Якщо ж є, а платіж помилковий, то позиція податківців є доволі сталою. Необхідно скласти ПН при отриманні та РК при поверненні (ІПК ДПСУ від 03.07.2023 №1681/ІПК/99-00-21-03-02-06). Про це більш докладно ми писали тут.
Податок на прибуток. Рух помилкових коштів не впливає на фінансовий результат до оподаткування ні платника, ні отримувача.
Проте якщо буде нараховано пеню за умови прострочення повернення коштів, то неналежний отримувач, що застосовує податкові різниці, за умови її сплати неплатнику податку на прибуток, застосовує пп. 140.5.11 ПКУ.
У неналежного отримувача суму пені буде включено до складу іншого операційного доходу.
Єдиний податок. На перший погляд, все добре: кошти за помилковими платіжними операціями, отримані платником єдиного податку відповідно до п. 292.1 ПКУ, не є доходом.
«…кошти, повернені на рахунок фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку першої – третьої груп у зв’язку з помилкою, допущеною такою особою при оформленні платіжної інструкції, не враховуються у складі доходу такої фізичної особи за умови документального підтвердження помилкового переказу та повернення таких коштів».
Однак є консультація, надана раніше, в якій увагу акцентовано на строках повернення:
«…якщо повернення помилково зарахованих коштів на розрахунковий рахунок відбулося у наступному звітному періоді, то платнику єдиного податку необхідно врахувати їх у складі доходу.
При цьому такий платник може здійснити перерахунок доходу у звітному періоді, в якому відбулось їх повернення, лише за умови наявності документів, що підтверджують помилкове зарахування коштів, зокрема письмового пояснення установи банку або іншого суб’єкта господарювання про помилкове зарахування коштів».
Тож, «єдинники», з обережністю підходимо до отриманих помилкових платежів! ВПВС у постанові від 07.02.2024 №910/3831/22 вже звернуло увагу на те, що помилково зараховані кошти мають повертатися відразу після їх отримання. У вашій ситуації – чим раніше повернути, тим краще.
Приклад 1. Підприємство – платник ПДВ та податку на прибуток, придбало майнові права на нежитлову нерухомість у 2022 році. Будівництво повністю закінчено у 2023 р., об’єкт будівництва готовий до використання, проте у зв’язку з технічними причинами не введений в експлуатацію. Тобто використання його неможливе, як і укладання договорів оренди. Адже підприємство-власник не має права власності на це приміщення. Переговори з майбутніми орендаторами проведено. Внаслідок цього один із потенційних орендарів 15.08.2023 здійснив попередню оплату на поточний рахунок. У призначенні платежу зазначене лише його прізвище. Об’єкт оренди буде введено в експлуатацію 02.09.2023.
Ця ситуація доволі цікава тим, що оплату проведено за об’єкт оренди, що не належить підприємству і не може використовуватися. Адже дозвільну документацію ще не надано. Договірних відносин на момент оплати немає. Та обмін даними для подальшого заключення договору проведено. Тож постає запитання: чи є ця операція помилковою? Адже через певний час ці кошти можна буде зарахувати в рахунок сплати орендної плати.
Отримувач коштів та сума є правильними, проте їх не можна підтвердити документально. Ініціатор платежу не визначив, за що саме було проведено оплату.
Враховуючи зазначене, в наведеній ситуації є декілька варіантів вирішення:
– Ідентифікуємо платіж як помилковий та згідно з листом повертаємо назад. Проте залишається питання щодо ПДВ. Чи складати ПН у такій ситуації? Оскільки платіж надійшов до початку договірних відносин між платником і тим, хто отримав кошти, і до початку договірних відносин був повернутий, тут без ПН та РК.
Приклад тексту листа на повернення коштів
ТОВ 1 (ЄДРПОУ 12345678) просить повернути грошові кошти в сумі 10 000 грн (десять тисяч грн 00 коп.) на рахунок підприємства UA50 322313 26000000011250 в АТ «Укрексімбанк», м. Київ, МФО 322313.
Вищезазначена сума була сплачена помилково (платіжна інструкція від 15.08.2023 №100), договірних відносин між контрагентами не було).
Контактна особа: бухгалтер Іванов В.П., телефон, email.
– Уточнюємо призначення платежу, визнаючи заборгованість як грошову. Наприклад, платник надає лист, що було перераховано безвідсоткову поворотну допомога, а далі її повертаємо.
Приклад листа наведено нижче.
ТОВ 1 платіжною інструкцією від 15.08.2023 №100 перерахувало грошові кошти на поточний рахунок ТОВ 2 UA45 322313 26000000011440 в АТ «Укрексімбанк», м. Київ, МФО 322313 в сумі 10 000 грн.
У реквізит «Призначення платежу» зазначило: «ТОВ 1».
Правильним просимо вважати таке призначення платежу «Безвідсоткова поворотна допомога згідно з договором від 14.08.2023 №10/1. Без ПДВ».
Усі інші реквізити платіжної інструкції від 15.08.2023 №100 просимо вважати правильними.
Проте в такому випадку одного листа недостатньо, а треба укласти із платником договір позики на цю суму.
– Третій варіант: ризикнути і не повертати ці кошти. Адже платник – потенційний контрагент. Можливо, із ним буде укладено договір у майбутньому. Проте це найбільш ризикований варіант. По-перше, тому, що договір між фактичним отримувачем коштів та їх платником може й не бути укладено (потенційний не означає майбутній). По-друге, й сам платник може бути незадоволений затримкою його коштів і вимагатиме сплати пені (про що ми зазначали вище). А ще ця ситуація зацікавить податківців, і її буде перевірено на те, чи використовувалося приміщення до його введення в експлуатацію. І до цього потрібно бути готовими. Що ж до ПДВ-наслідків, то до укладання договору такий платіж не спричиняє обов’язку скласти ПН. Але коли такий договір буде укладено і цей платіж враховано за цим договором (на підставі домовленості між сторонами), то це спричинить виникнення ПЗ з ПДВ.
Приклад 2. ТОВ 1 отримало на поточний рахунок кошти, внесені готівкою через касу банку. Призначення платежу таке: «За оренду Іванов І.І.». Договірних відносин з Івановим І.І. у підприємства немає. Реквізити договору не визначені.
Платник просто неправильно визначив свої реквізити. Правильними є такі дані – Іванов І.А.
У цій ситуації повернути кошти Іванову І.І. неможливо. Доведеться чекати, коли Іванов І.А. звернеться з питанням, чому не врахували його оплату (або орендодавець може звернутися до нього сам, коли побачить кредиторську заборгованість за договором із Івановим І.А., і дебіторську – за нез’ясованим платежем від Іванова І.І.). Довести, що платив Іванов І.А. досить просто – в нього мала залишитися квитанція про сплату.
Приклад 3. ТОВ 1 уклало договір постачання сільськогосподарської продукції з ТОВ 2. Розрахунок за цим договором проведено 16.05.2023 у повному обсязі. Проте 25.05.2023 ТОВ 2 продублювало платіж на суму 240 000 грн, у т.ч. ПДВ. На момент оплати договір вже не діяв. Помилково перераховані кошти повернули 26.05.2024.
Відповідно до позиції податківців, ТОВ 1 – отримувач коштів складає ПН від 25.05.2023 на суму 240 000 грн (у т. ч. ПДВ – 60 000 грн) та надсилає її платнику. ТОВ 2 – платник включає цю ПН у податковий кредит за травень
Потім 26.05.2024 ТОВ 1 – отримувач повертає помилково отримані кошти і складає РК на 240 000 грн (у т. ч. – ПДВ 60 000). ТОВ 2 – платник відображає цей РК у зменшення податкового кредиту.
І все це лише тому, що колись між платником та фактичним отримувачем коштів були господарські відносини. І в призначенні платежу зазначено колишній договір, предметом якого є товар з ПДВ.
На нашу ж думку, те, що між сторонами колись були договірні відносини, не має значення. А головним є той факт, що на момент оплати договірних відносин у ТОВ 1 та ТОВ 2 не було. Тому в отримувача коштів не виникає обов’язку складати ПН та РК. Втім, щодо цього варто отримати ІПК від податківців.