Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків розповідає, що відповідно до п. 287.1 ПКУ власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Державна реєстрація земельних ділянок передбачає внесення до єдиної державної геоінформаційної системи – Державного земельного кадастру (далі – Кадастр) відомостей про землі, відомостей про їх формування та присвоєння земельним ділянкам кадастрового номера (ст. 1 Закону України від 07.07.2011 р. №3613-VI «Про Державний земельний кадастр» зі змінами та доповненнями).
Земельним кодексом України від 25.10.2001 р. №2768-III зі змінами та доповненнями (далі – ЗКУ) встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗКУ).
Відповідно до ст. 10, 33 Закону України від 01.07.2004 р. №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зі змінами та доповненнями (далі – Закон №1952) державні реєстратори під час проведення державної реєстрації прав на земельну ділянку обов’язково використовують відомості Кадастру та документи, визначені ст. 27 Закону №1952.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону №1952).
Таким чином, юридична особа, яка набула права власності на земельну ділянку із земель державної або комунальної власності сплачує земельний податок з дня державної реєстрації прав власності на таку земельну ділянку, шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Кадастру з урахуванням процедури державної реєстрації, чинної на дату виникнення права власності.
***