Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (…) щодо практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та в межах компетенції повідомляє наступне.
Платник податків у зверненні повідомляє, що є фізичною особою – підприємцем, платником єдиного податку третьої групи (5 відсотків до доходу), яка провадить господарську діяльність з надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (КВЕД 68.20).
За умовами договору оренди орендар після підписання відповідного договору повинен сплатити орендодавцю на умовах передоплати вартість оренди за перший та останній місяці строку дії договору. При цьому, виникають ситуації, коли договір оренди може бути розірваний достроково.
В такому випадку орендодавець, згідно з умовами договору оренди, повинен повернути орендарю зайво отримані кошти за оренду.
Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
1. Яким чином платник єдиного податку – орендодавець повинен відображати в податковій декларації суми повернутих авансів, отриманих ним в попередніх податкових періодах?
2. Якщо орендодавцем здійснюється повернення авансу орендарю фізичній особі – підприємцю, чи повинен орендодавець відображати таке повернення в Додатку 4 ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – Розрахунок) і з якою ознакою доходу?
Щодо першого питання
Відповідно до п. 294.1 ст. 294 Кодексу податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи та податкових агентів платників єдиного податку третьої групи – електронних резидентів (е-резидентів) є календарний квартал (крім податкового періоду податкової звітності з податку на додану вартість, визначеного п. 202.1 ст. 202 Кодексу).
Доходом платника єдиного податку для фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу (п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексу).
Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).
При цьому до складу доходу, визначеного ст. 292 Кодексу, не включаються, зокрема, суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) – платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів (п.п. 5 п. 292.11 ст. 292 Кодексу).
Дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до ст. 296 Кодексу (п. 292.13 ст. 292 Кодексу).
Крім того, згідно з п. 296.1 ст. 296 Кодексу фізичні особи – підприємці, зокрема, платники єдиного податку другої групи, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.
Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
Разом з тим для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абзац перший п. 44.1 ст. 44 Кодексу).
Слід зазначити, що наказом Міністерства фінансів України від 26.11.2020 №728 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства фінансів України від 19 червня 2015 року №579» з 01 січня 2021 року втратили чинність форми Книги обліку доходів, Книги обліку доходів і витрат та порядки їх ведення, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 №579, та скасовано реєстрацію книг у податкових органах.
Проте зміни, запроваджені з 01.01.2021 Законом України від 14 липня 2020 року №786-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб – підприємців», щодо форми обліку доходів і витрат у довільній формі (в паперовому вигляді (зошиті, журналі тощо) чи в електронному вигляді (в електронній таблиці у файлі Excel, Word тощо)), не скасовують обов’язку дотримуватися платниками єдиного податку, зокрема другої групи, вимог заповнювати податкову декларацію платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця на підставі первинних документів у відповідності до норм п. 44.1 ст. 44 Кодексу.
Враховуючи викладене, якщо зарахування та повернення коштів у випадках, визначених п.п. 5 п. 292.11 ст. 292 Кодексу, відбулося в одному звітному періоді, то такі кошти не включаються до складу доходу фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку третьої групи та не підлягають відображенню у податковій декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця (далі – Декларація).
У разі якщо фізична особа – підприємець – платник єдиного податку третьої групи, повертає в іншому податковому періоді, то така фізична особа повинна включити таку суму коштів до складу доходу у звітному періоді, в якому ці кошти отримано, та здійснити перерахунок доходу у звітному податковому періоді, в якому відбувається їх повернення. Такий перерахунок здійснюється шляхом подання уточненої Декларації до раніше поданої Декларації або уточнення показників у складі звітної Декларації за наступний податковий період.
Форма податкової Декларації затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 №578, зі змінами та доповненнями.
Щодо другого питання
Відповідно до п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб – це, зокрема самозайнята особа, яка незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV Кодексу.
При цьому самозайнята особа – платник податку, який є, зокрема фізичною особою – підприємцем за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької діяльності (п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Таким чином, у розумінні Кодексу фізична особа – підприємець є податковим агентом.
Особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового місяця, податковий Розрахунок до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається (п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Кодексу).
Форма Розрахунку і Порядок заповнення та подання податковими агентами Розрахунку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, зі змінами (далі – Порядок).
Порядок заповнення показників Додатка 4ДФ до Розрахунку, визначений п. 4 розділу IV Порядку.
Таким чином, у разі якщо фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку третьої групи (орендодавцем) внаслідок розірвання договору оренди повертається сума переоплати фізичній особі – підприємцю (орендарю), то сума такої передоплати не включається до доходу фізичної особи – підприємця, а отже не відображається у Додатку 4 ДФ до Розрахунку.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.