Придбання ТМЦ у закордонному відрядженні: межі дозволеного

Розрахунки інвалютною готівкою

Тут все без змін. Валютні розрахунки по придбанню ТМЦ в готівковій формі між СГ - резидентами та нерезидентами заборонені. Адже працівник, перебуваючи у відрядженні діє не від свого імені, а від імені СГ. Тому, насправді товар купує СГ-резидент у СГ-нерезидента.

Тоді як придбання ТМЦ відновиться до поточних торговельних операцій за ЗЕД-договором згідно з пп. 1 п. 4 Положення №2. А розрахунки за такими операціями повинні проводитися виключно через банки (п. 31 Положення №2, абз.1 п. 16 Положення №5). Про це ми зазначали тут>>

Втім як в постійному Положенні №2 (п. 42, 43), так і в тимчасовому Положенні №5 (абз.2 п.16) прописані винятки із цього правила. Так, юрособи-резиденти, ФОП та представництва юридичних осіб-нерезидентів можуть проводити розрахунки з використанням готівкової інвалюти, знятої з власних поточних рахунків, для:

• забезпечення витрат на відрядження працівників за кордон (всі ці витрати прописані у пп. 170.9.1 ПКУ);
• оплати представницьких витрат на організацію офіційних заходів за кордоном;
• оплати експлуатаційних витрат, пов’язаних з обслуговуванням власних (орендованих, зафрахтованих) транспортних засобів за кордоном.

Увага! Витрати на відрядження, які можна оплачувати валютною готівкою:

• проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків);
• вартість проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни);
• найм інших жилих приміщень;
• оплата телефонних розмов;
• оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв’язку із здійсненням таких витрат.

Певні особливості по використанні готівкової інвалюти для морських агентів, представництва Міжнародної організації з міграції, представництв юросіб-нерезидентів, через які не проводиться господарська діяльність, прописані у пп. 44-46 Положення №2.

Підсумуємо: Придбавати товари у закордонному відрядженні за допомогою інвалютної готівки заборонено. Виняток з цього правила – витрати, пов’язані із забезпечення відрядження (які ми детально перелічили вище), оплати представницьких витрат та експлуатаційних витрат, пов’язаних з обслуговуванням ТЗ.

Розрахунки корпоративною карткою

А ось тут приємні звістки – корпоративною карткою (як гривневою із можливістю розрахунків в інвалюті, так і інвалютною) можна розраховуватися відрядженій особі у закордонне відрядження при придбанні протягом одного операційного дня ТМЦ, вартістю до 150 тис. грн.

Так, у нормі пп. 2 п. 109 Положення №5 прописано, що здійснення розрахунків за торговельним зовнішньоекономічним договором (контрактом) за допомогою електронного платіжного засобу забороняється, крім випадків здійснення таких розрахунків за одним зовнішньоекономічним договором (контрактом) в один операційний день, операція за яким не перевищує незначний розмір (а це згідно з пп.7 п.2 Положення №5 складає 150 тис. грн).

Можливо хтось згадає про обмеження по використанню карток у разі придбання ТМЦ за кордоном, яке було прописане у п. 8.3 Інструкції №492. Втім, заспокоїмо – Постановою НБУ №56 повністю викладено у новій редакції Інструкцію №492. Так, вищевказану норму прибрали, й замість неї наразі у п. 49 сказано, що кошти за поточним рахунком використовуються відповідно до порядку, установленого для використання коштів за поточними рахунками СГ. А про порядок використання таких рахунків із використанням карток ми вказали вище.

Дані зміни, внесені в Інструкцію №492, запрацювали з 04.04.2019 року. Втім вважаємо, що з 07.02.2019 року ніяких обмежень по використанню корпоративних карток за кордоном при придбанні ТМЦ, немає (звичайно ж, окрім суми придбаних ТМЦ в один операційний день – 150 тис/ грн). Адже норма п. 8.3 Інструкції №492 як раз існувала для валютного контролю, а з 07.02.2019 р. операції експорту, імпорту товарів на незначну суму під валютний нагляд узагалі не потрапляють (п. 22 Положення №5). Постановою №56 й було узгоджено Інструкцію №492 та Положення №5.

Відповідальність

Якщо ж працівник все-таки придбає ТМЦ за готівкову валюту або придбає за день ТМЦ, вартістю більшою ніж 150 тис грн, то податківці, адже саме вони згідно з пп. 3, 4 п. 1 ст. 14 Закону №2473 можуть застосувати до підприємства штрафні санкції у розмірі ДО (!) 100% суми операції, проведеної з порушенням валютного законодавства (ч. 4 ст. 14 Закону №2473).

Втім заходи такого впливу можуть бути застосовані протягом 6 місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через 3 роки з дня його вчинення (ч. 2 ст. 15 Закону №2473).

Крім того, ст. 162-1 КУпАП установлює відповідальність за порушення порядку здійснення валютних операцій у вигляді штрафу на посадових осіб підприємства в розмірі від 1000 до 3000 НМДГ(від 17000 до 51000 грн.).

Як уникнути відповідальності

Якщо працівник все-таки придбав ТМЦ за інвалютну готівку, то можна обійтися без штрафів Для цього слід такі ТМЦ придбати у самого працівника. Хоча, звісно, при виплаті йому доходу не обійтись від сплати ПДФО та ВС. А працівник, в свою чергу,  має здати до каси назад всю отриману раніше інвалютну виручку (тобто начебто її не витратив на придбання ТМЦ).

Такий вихід із ситуації колись пропонували й самі фахівці НБУ (див. лист НБУ від 16.08.2004 р. №46-009/285-8297), втім за умови 1) дотримання встановлених законодавством правил переміщення цінностей через митний кордон України, а також 2) законодавства, що регулює взаємовідносини між фізичною особою - працівником підприємства і даним підприємством при здійсненні ними операцій купівлі-продажу ТМЦ.

По першій умові мається на увазі дотримання обмежень щодо ввезення/вивезення коштів через митний кордон України, вимог про декларування та митне оформлення придбаного товару при його ввезенні на територію України. Так, фізособи-резиденти ввозять в Україну/вивозять за межі України готівкову валюту / банківські метали в сумі/вартістю, яка в еквіваленті:

• не перевищує 10000 євро — без письмового декларування митному органу (п. 5 Положення №3);
• дорівнює або перевищує 10000 євро — за умови письмового декларування митному органу в повному обсязі (п. 6 Положення №3).

А щодо другої умови – то слід пам’ятати, що гранична сума розрахунків готівкою між суб’єктами господарювання та фізичними особами, яка на сьогодні становить 50 тис. грн (п. 6 розділу ІІ Положення №148). Водночас зауважимо, що НБУ планує знизити цей показник до 15 тис. грн. Про це ми писали тут>>