Нагадаємо, що Законом від 16.07.2025 №4536-ІХ були внесені зміни до ПКУ та низки інших законів. Зміни мають різні дати набрання чинності, але в основному це 1 жовтня 2025 року (з першого числа місяця, наступного за місяцем його опублікування). Про зміни, які стосуються операцій з пальним, алкоголем та тютюновими виробами, ми докладно розповідали у статті за посиланням.
Проте зараз ми поговоримо лише про одну з них, яка почне діяти саме з 1 жовтня 2025 року. А саме про мінімальний розмір оплати праці, який буде встановлено для працівників суб'єктів господарювання, що мають ліцензію на роздрібну торгівлю пальним або алкогольними напоями чи тютюновими виробами.
Зміни до ст. 42 Закону №3817
Ця стаття встановлює вимоги до тих СГ, хто хоче отримати певну ліцензію.
З 1 жовтня 2025 року змінилася вимога щодо мінімального розміру оплати праці працівників деяких ліцензіатів.
Розмір середньої щомісячної заробітної плати, нарахованої суб’єктом господарювання, який отримав ліцензію:
- на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями або на право роздрібної торгівлі сидром та перрі (без додавання спирту),
- або на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами,
- або на право роздрібної торгівлі рідинами, що використовуються в електронних сигаретах,
- або на право роздрібної торгівлі пальним,
– має становити не менше 2 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. У 2025 році це 16 000 грн.
Розмір середньої щомісячної заробітної плати, нарахованої суб’єктом господарювання, який отримав ліцензію на ті самі види діяльності, але всі місця роздрібної торгівлі (місця роздрібної торгівлі пальним) якого розташовані за межами населених пунктів – адміністративних центрів областей і м. Києва та м. Севастополя на відстані від 50 кілометрів та які мають торговельні зали площею до 500 метрів квадратних,
– має становити не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. У 2025 році це 12 000 грн.
Що буде за невиконання цих вимог?
Відповідь очевидна – ті, хто вже має роздрібні ліцензії, ризикують їх втратити. А ті, хто бажає їх отримати – отримають відмову.
Втім, порушенням умов вважатиметься невиконання мінімального середнього розміру оплати праці протягом трьох місяців поспіль.
Здійснювати ж діяльність, яка потребує наявності ліцензії, після її анулювання або без її отримання, загрожує чималими санкціями.
Про розмір санкцій за порушення Закону №3817 у 2025 році ми докладно розповідали у статті «Якими є розміри штрафів для торговців і виробників пального, алкоголю та тютюну на 2025 рік?».
Як СГ дізнатися, який мінімальний розмір оплати праці повинен бути саме в нього?
Тут критерієм є два моменти: місцезнаходження торгової точки та її площа (точніше, площа саме торговельного залу).
Як має рахуватись відстань 50 км?
Відстань “від 50 км” має визначатися по прямій (геодезично) від межі адміністративного центру до адреси магазину (АЗС).
Така інформація може міститись у правовстановлювальних документах на торгову точку або АЗС. Якщо ж ні, можна звернутися до відповідного відділу місцевої ради та отримати довідку. Це буде офіційне підтвердження того факту, який зараз можна одразу побачити за допомогою численних онлайн-сервісів та додатків на телефоні.
Якщо відстань 50 км і більше – ви на пів шляху до 1,5 МЗП як мінімального розміру оплати праці своїм працівникам.
З торговельним залом та цого площею складніше, адже ані Закон №3817, ані ПКУ не визначає, що це, власне, таке. Тому доведеться йти до інших нормативних джерел.
Чому це важливо? Наприклад, є загальна площа магазину (крамниці). Але це сума площ торговельних, складських, підсобних, технічних, комунікаційних та інших приміщень, виміряних у межах внутрішньої поверхні зовнішніх стін, а також площ розвантажувальних платформ, антресолей і переходів. І може бути, що загальна площа більша за 500 кв. м, але саме торговельна – якраз вкладається в необхідний мінімум!
Згідно з ДБН В.2.2-23:2009 "Підприємства торгівлі" торговельна зала магазину (крамниці) – торговельне приміщення магазину (крамниці) для показу, вибирання товарів та обслуговування покупців (крім приміщень для приймання скляної тари), яке охоплює площу для розміщення торговельно-технологічного обладнання, вузлів розрахунку, робочих місць продавців та площу для покупців, а також площу проходів, у тому числі основних евакуаційних проходів.
Із цікавого те, що умови у ст. 42 Закону №3817 щодо розміру торговельного залу встановлені однакові – як для магазинів (крамниць), так і для АЗС. Проте в магазині передача покупцю товару відбувається безпосередньо у торговельному залі. А на АЗС щодо пального у закритому приміщенні (залі) розташовані лише вузли розрахунку та робочі місця продавців. Саме відвантаження пального відбувається назовні. І за допомогою того самого торговельно-технологічного обладнання. Тож варто почекати на роз’яснення від податківців з цього приводу, але ми не виключаємо, що за торговельний зал вони матимуть майже всю площу АЗС.
Наразі ж з питання, щодо якого встановлено аналогічну вимогу, податківці наголошують, що має бути одночасно враховано:
- фактичне розташування місць торгівлі;
- і площа місць торгівлі (торговельних залів).
Отже, обидві умови повинні виконуватися одночасно.
Тобто, для випадку із роздрібними ліцензіями, у випадку місця торгівлі з площею торговельного залу 40 кв. м, розташованого на відстані 57 км від обласного центру, всі умови виконуються. І мінімальна вимога оплати праці – не нижче 1,5 МЗП.
А якщо торговельна площа перевищує 500 кв. м, то навіть при тій самій відстані від обласного центру немає виконання обох умов одночасно. Те саме стосується і дрібних магазинів у передмісті. Тобто такий ліцензіат має дотримуватися вимоги щодо оплати праці не менше 2 МЗП.
Як треба буде дотримуватися таких вимог?
Точніше, як контролери дізнаватимуться про те, виконуються вони чи ні?
Нагадаємо, що органом ліцензування для згаданих вище ліцензій є органи ДПС. Про виконання або про невиконання ліцензіатом (або потенційним ліцензіатом) вимоги щодо оплати праці вони дізнаються у найпростіший спосіб – за допомогою звітності з ЄСВ, ПДФО та ВЗ. При цьому братимуть вони не зарплату кожного працівника окремо, а середній показник оплати праці на одну людину.
Згідно зі ст. 42 Закону №3817 розрахунок розміру середньої щомісячної заробітної плати, нарахованої суб’єктом господарювання, здійснюється відповідно до даних об’єднаної звітності з ЄСВ, ПДФО та ВЗ, шляхом ділення сумарно нарахованої заробітної плати, оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів платника податків, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, яка виплачується за рахунок коштів ПФУ, на кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховано заробітну плату (крім осіб, яким у звітному періоді нараховано грошове забезпечення).
Тобто податківці рахуватимуть так: (ряд. 1.1 + ряд.1.3 + ряд. 1.4) / ряд. 103.
Нагадаємо, що в рядку 103 Податкового розрахунку слід показати лише тих працівників, яким було нараховано зарплату (або лікарняні). Тим, кому у звітному місяці зарплату (лікарняні) не нараховували, тих, хто отримує лише винагороду за договором ЦПХ або декретні, в цьому рядку не показують.
Зверніть увагу! Податківці братимуть данні про фактично нараховану зарплату та лікарняні без обмеження на максимальну суму нарахування ЄСВ та без розподілу на ті місяці, за які було нараховано зарплату або лікарняні. Декретні при цьому також не враховуються. А премії, відпусткові та лікарняні – враховуватимуться в тому місяці, в якому їх нарахували, в повному обсязі. Це дозволяє роботодавцю легше контролювати виконання мінімального середнього показника з оплати праці і «підтягувати» рівень середньої зарплати до потрібного в тих місяцях, в яких він «просідає».
Не обов’язково у всіх працівників має бути нарахована зарплата по 16 000 грн або по 12 000 грн. В когось вона може бути більшою, в когось меншою, але в середньому по підприємству вона повинна бути не меншою за встановлений для вас мінімальний показник.
Коли можуть виникнути проблеми в деяких випадках?
- Низький розмір окладів працівників. Власне для того, щоб змусити роботодавців у високодохідних, з точки зору урядовців, галузях економіки підвищити розмір окладів (тарифних ставок) працівників, і були запроваджені ці зміни. Адже існуючий мінімальний місячний рівень зарплати у 8 000 грн явно не відповідає реальним потребам працівників.
Тому, звісно, щоб виконувати ліцензійні вимоги, роздрібним продавцям пального, тютюну та алкоголю варто переглянути штатні розписи і встановити оклади на рівні, не меншому за мінімальний середньомісячний показник (12 000 або 16 000 грн). Після цього є підстави очікувати, що в разі якщо працівник відпрацював повний місяць, він отримує повний місячний оклад (ставку) і не знизить середньомісячний показник.
- Працівники, які працюють неповний робочий час. Як правило, це сумісники, але і за основним місцем роботи таке не заборонено. В результаті – менші нарахування заробітної плати.
- Працівники, які хворіють. Їм до закриття листка непрацездатності лікарняні не нараховують. А нараховують їх за весь період непрацездатності в місяці закриття листка непрацездатності. Тож у певному місяці зарплата у працівника може бути меншою за середній мінімальний рівень або зовсім відсутня.
- Працівники, які беруть відпустки без збереження зарплати. У них теж можливе виникнення місяців, за які немає зарплати, або неповністю відпрацьованих місяців, коли нарахована зарплата менша за середній мінімальний рівень.
- Працівники, які прийняті на роботу не з першого числа місяця або які звільняються з роботи не в останній робочий день місяця. Тут та сама історія – не відпрацьовано цілий місяць, в результаті чого нарахована зарплата за цей місяць менша за середній мінімальний рівень.
У таких випадках слід пам’ятати:
Повністю не відпрацьований місяць та відсутність нарахувань за певним працівником – це не страшно. Адже такі працівники з розрахунку середньомісячного мінімального показника оплати праці виключаються.
А от неповністю відпрацьований робочий місяць – може стати проблемою. Саме тому щомісяця при нарахуванні зарплати всім працівникам слід порахувати середньомісячний показник оплати праці (за формулою, що ми навели вище).
І в якщо він менший за мінімум, це вже тривожний сигнал. Три місяці невиконання умови з мінімального середнього розміру оплати праці – і до побачення, ліцензія!
Тож якщо ви не бажаєте втратити ліцензію, слід вжити заходів для його підвищення. Зайві лікарняні, звісно, ви не нарахуєте. Але можна підняти комусь оклад, виписати премію, доплату тощо.
Зверніть увагу: одноразові виплати, такі, наприклад, як разова матеріальна допомога, ситуацію не врятують, оскільки вони за розділом 3 Інструкції №5 не входять до фонду оплати праці.